Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Дьоміної О.О., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу Державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційними скаргами Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та відділу Державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відділ Державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (далі - ВДВС Долинського РУЮ Івано-Франківської області) тривалий час безпідставно не виконує рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2005 року про вселення його до житлового будинку АДРЕСА_1 та про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити йому перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням. Зазначав, що матеріальна та моральна шкода йому завдана неправомірною бездіяльністю державної виконавчої служби, що встановлено ухвалами Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2011 року та від 23 квітня 2013 року. Ураховуючи, що шкода йому завдана органом державної влади, позивач просив стягнути з держави шляхом списання коштів зі спеціального визначеного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДКС України в Івано-Франківській області) 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 8 789 грн 27 коп. на відшкодування майнової шкоди та судові витрати. Як на підставу позовних вимог позивач посилався на положення ст. 56 Конституції України та зазначав, що орган державної виконавчої служби тривалий час не вчиняє жодних дій для виконання судового рішення від 01 березня 2005 року, чим порушуються його житлові права та йому завдається шкода і неправомірність таких дій доведена судовими рішеннями.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з держави в особі ГУ ДКС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_4 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 300 грн за надання правової допомоги, 365 грн 40 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач ВДВС Долинського РУЮ Івано-Франківської області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі відповідач ГУ ДКС України в Івано-Франківській області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу передати на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково указаний позов, апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн та наявності правових підстав, передбачених, зокрема, ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, для її відшкодування шляхом стягнення з держави в особі ГУ ДКС України в Івано-Франківській області.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та відділу Державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.