6-31833св12 Про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки за належністю - 20.02.2013 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бердянської міської ради до управління Держкомзему у місті Бердянську Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки за належністю, за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2012 року,

У червні 2011 року Бердянський природоохоронний міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі Бердянської міської ради звернувся до суду з позовом до управління Держкомзему у місті Бердянську Запорізької області, ОСОБА_3, у якому просив визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0978 га, для індивідуального дачного будівництва, розташовану у АДРЕСА_1, вартістю 100616,64 грн.

Зобов'язати управління Держкомзему у м. Бердянську Запорізької області скасувати його державну реєстрацію, проведену 2 лютого 2010 року, та зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку за належністю Бердянській міській раді.

В обґрунтування позову посилався на ті обставини, що п. 1 рішення Бердянської міської ради від 30 вересня 2009 року про затвердження проекту відведення та передачі у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_3 в межах норм безоплатної приватизації скасовано рішенням міськради від 30 грудня 2010 року, у зв'язку з чим виданий йому державний акт повинен бути визнаний судом недійсним, його державна реєстрація скасована, а земельна ділянка повернута міськраді.

23 грудня 2011 року рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що скасування рішення органу виконавчої влади, відповідно до якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, не є визначеною ЗК України підставою для припинення права власності на земельну ділянку та для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Крім того, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, які є актами одноразового застосування, і їх незаконність повинна доводитись в судовому порядку, однак, прокурором не ставилось питання про скасування рішення, на підставі якого відповідачу було видано державний акт.

Однак, з такими рішеннями погодитись не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що 20 травня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Бердянської міської ради щодо надання йому у власність в межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

30 вересня 2009 року рішенням сімдесят другої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 30 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам, погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки» п.п.1.2 затверджено проект відведення та передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0978 га, розташовану по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на землю, який 2 лютого 2010 року зареєстровано Запорізькою регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру».

11 листопада 2010 року Бердянським природоохоронним міжрайонним прокурором внесено протест на рішення міськради про надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, у якому прокурор вказував, що відповідно до Генерального плану міста Бердянська, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування, а передані у власність земельні ділянки розташовані в межах рекреаційних зон Бердянської коси. Станом на час прийняття рішення містобудівна документація м. Бердянська не розроблена та не затверджена, відсутні детальні плани територій окремих районів міста, зокрема, території Бердянської коси, а будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах не допускається.

Рішенням п'ятої сесії Бердянської міської ради шостого скликання № 63 від 30 грудня 2010 року протест прокурора задоволено та скасовано рішення міськради від 30 вересня 2009 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями та скасуванням рішення міськради на підставі якого був виданий державний акт, позивач звернувся до суду з цим позовом, просив його задовольнити.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності до закону.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельної ділянки громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України не уточнив позовних вимог та не врахував тих обставин, що позивачем не ставилось питання про припинення права власності на земельну ділянку, а ставилось питання про визнання недійсним державного акту, оскільки при його видачі було порушено вимоги діючого законодавства.

Не перевірив правомірності прийняття органом виконавчої влади рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, а пославшись на те, що його скасування не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку, не перевірив та не з'ясував, що прокурор ставив питання про визнання недійсним державного акту, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що невиконання судами норм процесуального права, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду потрібно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 17 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.