Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання привести житлове приміщення у належний санітарно-технічний стан та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2012 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання привести житлове приміщення у належний санітарно-технічний стан та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона зареєстрована та є наймачем жилого приміщення: квартири АДРЕСА_1, яке стало непридатним для проживання. Вважала, що саме відповідач повинен забезпечити своєчасну та відповідну якість житлово-комунальних послуг та утримувати житло в належному санітарно-технічному стані.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2012 року рішення суду першої інстанції частково скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача привести квартиру АДРЕСА_1 у належний санітарно-технічний стан та відновити житлово-комунальні послуги, а саме: замінити газовий котел та газову плиту, відновити газопостачання у квартирі, замінити та відремонтувати систему опалення та труб холодного водопостачання.

У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що позивач ОСОБА_1 дотримувалася правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм відповідно до п. 35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» (572-92-п) , не проживаючи у квартирі з 2005 року.

Ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд вважав, що вимоги про відновлення житлово-комунальних послуг з газопостачання та водопостачання у квартирі позивача є обґрунтованими, оскільки позивач регулярно сплачує витрати за житлово-комунальні послуги, які фактично з 2005 року не отримує, а відповідач, який є відповідальним за управління будинком, не виконує свої обов'язки щодо його належного утримання, зокрема, проведення капітального ремонту.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду наведеним вимогам закону не відповідає, оскільки його ухвалено із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Судом установлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 1965 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 (КБМЕУ № 1). /а. с. 9/

Згідно з даними актів КБМЕУ № 1, які містяться у матеріалах справи, квартира АДРЕСА_1 використовується не як житлове, а як складське приміщення, ремонт не проводився, газове обладнання, системи опалення та холодного водопостачання не працюють, квартира продовжує перебувати в антисанітарному стані.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм.

Як передбачено п. 35 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою КМУ № 572 від 08 жовтня 1992 року (572-92-п) , наймачі та орендарі житлових приміщень зобов'язані виконувати ці Правила, проводити за власні кошти ремонт квартири, дотримуватися умов безпечної експлуатації газового обладнання, щороку до початку опалювального сезону здійснювати утеплення вікон, балконних і вхідних дверей квартири.

Зазначені вимоги щодо належного утримання квартири позивачем не виконувалися.

Висновки апеляційного суду щодо покладення на відповідача обов'язку з відновлення належного санітарно-технічного стану квартири позивача за обставин недотримання нею передбачених правил та вимог з утримання житлового приміщення, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Установивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, правовідносини, що склалися між сторонами, оцінивши докази у їх сукупності за правилами ст. 212 ЦПК України, застосувавши відповідні встановленим правовідносинам норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування фактичних обставин та матеріалів справи, а тому помилково скасоване апеляційним судом законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2012 року скасувати, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.