Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, договору застави майна та поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року,

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, просила визнати недійсним кредитний договір, обґрунтовуючи вимоги тим, що у ПАТ «УкрСиббанк» на момент укладення кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій. Також зазначала, що при укладенні договору, їй не була надана необхідна інформація, надання якої передбачено законодавством, при укладенні договору порушено законодавство, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів» (1023-12) , законодавство валютного регулювання та валютного контролю, у зв'язку з чим, позивач просила визнати недійсними вищевказані кредитний договір, договір застави майна та договір поруки.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року змінено рішення суду першої інстанції, виключено з мотивувальної частини висновок про відмову у задоволення позову з підстав пропуску строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Проте, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу майна, за яким позивачка отримала у кредит 22490 доларів США для покупки автомобіля та передано Банку у заставу автомобіль «Nissan Note» р/н НОМЕР_1 (а.с. 7-16, 61-62).

Згідно п. 1.5 Кредитного договору, заявкою на видачу готівки № 32 від 23 лютого 2007 року, ОСОБА_3 отримала 22 490 доларів США, що складало 113 574,50 грн. зарахуванням цих коштів на рахунок передбачений договором. За квитанцією № 46 від 23 лютого 2007 року Банк виконав доручення ОСОБА_3 та перерахував 113 575 грн. ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» в оплату за придбаний за кредитні кошти позивачкою автомобіль.(а.с. 98).

Також, 23 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким останній зобов'язувався відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань за укладеним кредитним договором.

За змістом оспорюваного кредитного договору, сторони погодили та визначили усі істотні його умови на час підписання, позивачка погодилася на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання оспорюваного кредитного договору було вільним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, вважав за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення висновки про відмову у задоволенні позову з підставі пропуску строку позовної давності, при цьому зазначив, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення про відмову в позові, виходив як з підстав недоведеності заявлених вимог, так і у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Разом з тим, як вбачається з рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2012 року, пропуск позивачем строку позовної давності був єдиною підставою для відмови у задоволенні позову, а тому, виключивши висновок про відмову у задоволенні позову з цих причин, суд апеляційної інстанції помилково залишив в силі рішення суду першої інстанції, у якому відсутні інші підстави для відмови у задоволенні позову, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, відсутня мотивувальна частина рішення та норма матеріального права, на підставі якої судом вирішено спір.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

№ 6-40805св12

Доповідач: Гримич М.К.

Головуючий у першій інстанції: Сенін В.Ю.