Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 2 серпня 2012 року, рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 1 жовтня 2012 року, -

У липні 2012 року позивач орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по наданим послугам з поставки теплової енергії, гарячого водопостачання у розмірі 11 241,90 грн.

Позов мотивований тим, що позивач здійснює поставку теплової енергії опалення, гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_1 АР Крим, власником якої є відповідач. Споживаючи теплову енергію, відповідач, проводить за неї оплату не у повному обсязі, у зв'язку із чим, за період з 1 листопада 1997 року по 29 лютого 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 11 241,90 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 2 серпня 2012 року вищевказаний позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги у розмірі 2191,69 грн. та судові витрати у розмірі 214,60 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду АР Крим від 1 жовтня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена. Апеляційна скарга позивача задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2004 року по червень 2012 року у розмірі 9044,47 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позову виходив з того, що відповідач має заборгованість за отримані послуги з гарячого водопостачання, яка підлягає стягненню в межах строків позовної давності, а саме з липня 2009 року. З цих підстав суд стягнув з відповідача заборгованість за надані послуги з гарячого водопостачання у розмірі 2191,69 грн. та відмовив у задоволенні позовних про стягнення заборгованості за отримані послуги з опалення квартири, оскільки квартира відповідача відключена від мережі опалення з 1997 року і споживач цими послугами не користується.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з січня 2004 року по червень 2012 року у розмірі 9044,47 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, в порушення Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року №1497 (1497-97-п) , самовільно, з порушенням процедури, відключився від мережі центрального теплопостачання, а тому повинен погасити заборгованість за постачання теплової енергії з січня 2004 року по червень 2012 року. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 1999 року по 2004 року заявлені поза строками позовної давності, чинний на момент даних правовідносин ЦК УРСР (1540-06) , передбачав застосування позовної давності незалежно від заяв сторін, тому у цій частині вимог позов залишений без задоволення.

Задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості за період з 2004 року по червень 2012 року апеляційний суд виходив з того, що відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, поданої до винесення рішення. Оскільки відповідач в суді першої інстанції не просив про застосування строку позовної давності, то заборгованість підлягає стягненню саме з 2004 року.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Вказаним нормам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач з 1997 року не користується послугами позивача в частині теплопостачання до квартири, тому стягненню з відповідача підлягає заборгованість лише за спожиті послуги з гарячого водопостачання.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач самовільно відключився від мережі центрального теплопостачання, тому зобов'язаний погасити за заборгованість за постачання теплової енергії.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції свою позицію не мотивував, не зазначив з чого він виходив встановлюючи факт самовільного відключення відповідача від мережі центрального теплопостачання та якими доказами ця обставина підтверджується. Не перевірив обставин щодо відключення відповідача від мережі центрального теплопостачання та посилань останнього на те, що таке відключення було здійснено за погодженням з компетентними органами.

Апеляційний суд не обґрунтував свою позицію щодо наявності у відповідача обов'язку по оплаті послуг за постачання теплової енергії, які він фактично не споживав. Суд не перевірив розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого суду, викладених в мотивувальній частині рішення та не встановив невірне застосування ним норм матеріального чи порушення норм процесуального права, не зазначив в чому саме полягають вказані порушення.

Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст. 336, 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної республіки Крим від 1 жовтня 2012 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.