Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 вересня 2012 року,

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось із позовом до ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет застави. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 2 620 доларів США 44 центи зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,28 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 серпня 2010 року, а позичальник зобов'язувався прийняти та повернути кредит і сплатити проценти за його користування. У рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль марки "ГАЗ 3110", який належить заставодавцю на праві власності. Всупереч умовам договору ОСОБА_7 зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим заборгованість за кредитом складає 2 827 доларів США 98 центів, що за у гривневому еквіваленті складає 22 510,72 грн. Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнити й звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки "ГАЗ 3110", шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Під час розгляду справи стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 березня 2012 року до участі у справі залучено ОСОБА_6, яка є правонаступником померлої відповідачки.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19 вересня 2012 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції й рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений. А недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення, відповідно до ст. 14 вказаного Закону, тягне його недійсність з наслідками, передбаченими законодавством України. В зв'язку з цим визнав договір нікчемним та відмовив в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Установлено, що 06 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_7 укладено кредитний договір.

У рахунок забезпечення зобов'язання за кредитним договором 06 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_8 укладено договір застави рухомого майна, предметом якого є автомобіль марки "ГАЗ 3110", що належить заставодавцю на праві власності.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно частин першої, другої статті 13 Закону України "Про заставу", в редакції, що діяла на час укладення договору застави, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

Вирішуючи спір й відмовляючи у задоволенні позову з підстав нікчемності договору застави, оскільки він не посвідчений нотаріально, суд не звернув уваги, що на час укладення договору - 06 серпня 2007 року, частина друга статті 13 Закону України "Про заставу" діяла в редакції Закону від 21 жовтня 1997 року, із змінами, внесеними згідно із Законом від 18 листопада 2003 року, і положення цієї статті не передбачали вказівки на обов'язкове нотаріальне посвідчення договору застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.

Отже апеляційний суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про визнання договору недійсним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення.

Крім того, апеляційний суд неповно встановив фактичні обставини справи та не дав їм належної правової оцінки.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Застава, згідно статті 3 Закону України "Про заставу", має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, є способом забезпечення виконання зобов'язання й може бути у вигляді застави, іпотеки, закладу тощо.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 36 постанови № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що випливають із кредитних правовідносин», якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (заставодавець) померла.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 14 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_7 за кредитом складає 2 827 доларів США 98 центів, що в гривневому еквіваленті складає 22 510,72 грн. (а.с.129 - 131).

За змістом статті 1218, частини третьої статті 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 212, 214 ЦПК України не встанови наявність заборгованості у зв'язку з порушенням боржником кредитного зобов'язання на час смерті заставодавця - ОСОБА_8, чи є права заставодавця такими, що входять до складу спадщини, а також не досліджено, в якому обсязі правонаступники заставодавця несуть відповідальність за виконання основного зобов'язання.

Отже, суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, не з'ясовано фактичні обставини справи, не досліджено докази та не надано їм належної оцінки.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 19 вересня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Ухвала оскарженню не підлягає.