Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що вона з 20 жовтня 2001 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1 100 грн щомісячно до повноліття дітей. Разом з тим, вона витрачає кошти на розвиток дітей та їх оздоровлення. Відповідач, крім стягнутих аліментів, добровільно допомоги на утримання дітей не надає, хоча має можливість надавати допомогу, утриманні інших дітей та непрацездатних родичів не має.

На підставі наведеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача додаткові витрати на дітей у розмірі 2 879 грн 13 коп.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1 508 грн 50 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази, а також, врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку відповідно до вимог ст. 185 Сімейного кодексу України та роз'яснень, викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) .

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, за касаційною скаргою на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.