6-41381св12 Про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - 20.02.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропластмас», про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2012 року,

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що з січня 2002 року до листопада 2009 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що після розлучення вони з відповідачем у добровільному порядку не змогли вирішити питання щодо поділу спільного майна, ОСОБА_3 просила визнати об'єктом спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача 2 168 372 грн. 34 коп. в якості грошової компенсації вартості Ѕ частини набутого у шлюбі майна.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила визнати спільним майном подружжя 141 600 акцій приватного акціонерного товариства «Дніпропластмас» (далі - ПрАТ «Дніпропластмас»), автомобіль «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_4, автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_4, автомобіль «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, автомобіль «Toyota Camri», реєстраційний номер НОМЕР_4, стягнути з відповідача грошову компенсацію за продані акції, що складає 74 340 грн., та визнати за нею право власності на Ѕ частину кожного із вказаних автомобілів.

Заперечуючи проти позову, у вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, який уточнив під час розгляду справи, та просив визнати за ним право власності на автомобіль «Infiniti FX 35», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, стягнути з ОСОБА_3 Ѕ частину коштів, отриманих від страхової компанії у зв'язку зі страховим випадком з автомобілем «Infiniti G 37»,

2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, стягнути з ОСОБА_3 Ѕ вартості автомобіля «Toyota RAV 4», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, у розмірі 70 526 грн. 49 коп., стягнути з ОСОБА_3 Ѕ вартості автомобіля «Infiniti G 37», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, у розмірі 160 149 грн. 75 коп., посилаючись на відсутність згоди колишньої дружини щодо такого поділу спільного майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня

2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 компенсацію Ѕ вартості автомобіля «Toyota Cаmri» у розмірі 100 тис. грн. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги

ОСОБА_4 також задоволено частково. Визнано за ним право власності на автомобіль «Infiniti FX 35», 2008 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_5. Стягнуто з ОСОБА_3 на його користь компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля «Toyota RAV 4» у розмірі 70 526 грн. 49 коп. та автомобіля «Infiniti G 37» у розмірі 137 455 грн. 45 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2012 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючі позовні вимоги сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що автомобілі «Toyota Cаmri», «Toyota RAV 4» та «Infiniti G 37» були зняті з реєстрації та продані іншим особам, а тому сторони мають право на грошову компенсацію їх вартості, автомобіль «Nissan Maxima» та акції ПрАТ «Дніпропластмас» не підлягають поділу, оскільки були продані подружжям під час перебування у шлюбі, автомобіль «Infiniti FX 35» придбаний ОСОБА_4 вже після припинення шлюбних стосунків, а відтак - є його особистою власністю.

Проте повністю погодитися з висновком судів не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25 січня 2002 року уклали шлюб, який відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 6 листопада 2009 року розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За правилами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до чч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зазначені положення законодавчих актів судом першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 10, 212, 315 ЦПК України враховані не були, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірені.

У порушення положень ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України суд належним чином, з урахуванням доводів та заперечень сторін, не встановив, яким чином кожен із подружжя розпорядився зазначеним вище майном під час спільного проживання, не з'ясував вартість такого майна та джерело коштів, за які майно було придбано, хоча з'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Указуючи про продаж автомобіля «Nissan Maxima», суд не навів на підтвердження цього жодного належного й допустимого доказу, не з'ясував, ким із подружжя було продано таке майно, й чи надавалась відповідна згода іншого з подружжя.

Не можна визнати обґрунтованим висновок суду щодо придбання автомобіля «Infiniti FX 35» особисто відповідачем ОСОБА_4 після припинення ведення спільного господарства, оскільки суд дійшов такого висновку без з'ясування усіх обставин справи та без урахування доводів позивача за первісним позовом про те, що вказаний автомобіль було замовлено й оплачено під час спільного проживання сторін за спільні кошти.

Крім того, зі звукозапису судового засідання вбачається, що в резолютивній частині проголошеного 5 квітня 2012 року в судовому засіданні рішення не йшла мова про визнання за ОСОБА_4 права особистої приватної власності на автомобіль «Infiniti FX 35», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, тоді як в резолютивній частині

рішення, яке знаходиться в матеріалах справи, та копії якого видано сторонам, зазначено, що за ОСОБА_4 визнано право власності на вказаний вище автомобіль.

Зазначені порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції й не були ним усунені.

За таких обставин, оскаржувані рішення, які не відповідають вимогам ст. 213- 214 ЦПК України не можуть вважатись законними й обґрунтованими,

тому відповідно до положень ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2012 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство «Дніпропластмас», про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя передати на новий розгляд до суду першої інстанції.