Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання договору частково недійсним, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2012 року, -

У липні 2011 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, та виселити відповідача разом з усіма особами, що з нею проживають із зазначеної квартири.

Позов мотивований тим, що 24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 40 000 грн. зі сплатою 14,04% річних з терміном повернення кредиту 21 липня 2017 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами 25 липня 2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. Відповідач не виконувала умов кредитного договору у зв'язку із чим, станом на 6 липня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 43 252,12 грн., яку позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_5 подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним п.2.3 кредитного договору, на підставі якого були збільшені відсотки за користування кредитом до 26,88%; визнати незаконними дії банку щодо підвищення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитом з 15,12% до 26,88% та зобов'язати банк здійснити перерахунок відповідно до умов договору з 1 лютого 2009 року. В обґрунтування зустрічного позову послалась на те, що банк збільшив відсотки за користування кредитом в односторонньому порядку з порушенням умов договору та вимог цивільного законодавства.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2011 року основний позов банку залишений без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений. Визнаний недійсним п.2.3 кредитного договору, укладеного 24 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Визнані незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення з 1 лютого 2009 року з 15,12% до 26,88% процентної ставки за укладеним з ОСОБА_5 24 липня 2007 року кредитним договором. Зобов'язано банк провести перерахунок сплачених ОСОБА_5 коштів відповідно до умов кредитного договору, укладеного 24 липня 2007 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» з 1 лютого 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2012 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений. В рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року у розмірі 43252,12 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 53,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наджання банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. У задоволенні позову про виселення ОСОБА_5 з квартири відмовлено. Зустрічний позов залишений без задоволення. Вирішено питання щодо судових витрат.

ОСОБА_5, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні основного позову банку та задовольняючи вимоги зустрічного позову виходив з того, що збільшення відсотків за користування кредитом з 15,12% до 26,88% починаючи з 1 лютого 2009 року не відповідає вимогам ч.1 ст. 638 ЦК України, оскільки сторонами не досягнуто згоди в належній формі істотних умов договору. Сторони не укладали додаткового договору стосовно збільшення відсотків, відповідач будучи повідомлена письмово про зміну умов договору не погодилась з такими змінами, тому дії банку незаконні, а кредитний договір у цій частині (п.2.3) є нікчемним.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про задоволення основного позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову апеляційний суд виходив з того, що відповідно до договору від 24 липня 2007 року ОСОБА_5 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 44 000 грн. зі сплатою 14,04% річних за користування кредитом. Договір підписаний сторонами. Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору. З такими умовами договору кредитор ОСОБА_5 погодилась. З 1 лютого 2009 року банк, повідомивши ОСОБА_5, збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом до 26,88% річних у зв'язку зі зміною курсу долара США до гривні більш ніж на 10%. З часу зміни умов договору відповідач відмовилась оплачувати кредит у розмірі 26,88% річних, тому станом на 6 липня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 43252,12 грн. Форма та зміст договору не суперечить вимогам цивільного законодавства. Оскільки сторони встановили у договорі умови його зміни, то укладення додаткової угоди у письмовій формі не вимагалося.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав, відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору. При цьому, вважав безпідставними вимоги зустрічного позову у зв'язку із чим відмовив у їх задоволенні.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Вказаним нормам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ (661-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі - Закон).

Зазначеним Законом ЦК України (435-15) доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до ч. 2 та ч. 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Вищевказаний Закон, набрав чинності 10 січня 2009 року. Отже, усі рішення банку щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» підвищив процентну ставку по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_5 з 1 лютого 2009 року з 14,04% до 26,88% річних.

При цьому, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову не перевірив та не встановив дату прийняття банком відповідного рішення про підвищення процентної ставки та наявність законних підстав для її підвищення. Не перевірив доводів ОСОБА_5 щодо відсутності її згоди для зміни умов кредитного договору у цій частині. Не з'ясував визначену кредитним договором процедуру підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком процентної ставки апеляційний суд не перевірив та не дав належну оцінку умовам кредитного договору, чи встановлюють вони односторонню зміну умов договору, чи договір передбачає погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст. 641- 642 ЦК України, або в порядку, визначеному ч.6 ст. 1056-1 ЦК України.

Крім того, задовольняючи вимоги основного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції не перевірив з чого складається вказана заборгованість та докази, якими підтверджується її наявність. Обмежившись посиланнями на наявність правових підстав для звернення стягнення на іпотечне майно, свої висновки належним чином не мотивував. Не перевірив факту порушення боржником зобов'язань по кредитному договору та наявності підстав для дострокового стягнення усієї суми кредиту.

Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст. 336, 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 4 квітня 2012 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.