Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 травня 2012 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків, зазначали, що вони разом із малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають у АДРЕСА_1, 2/5 частин якої належить їм на праві власності, інша частина цієї квартири належать на праві власності

ОСОБА_5 - 2/5 частини, та ОСОБА_6 - 1/5 частина.

Посилаючись на те, що не в повній міри можуть користуватися займаною ними кімнатою в квартирі, оскільки така є суміжною, з приводу чого постійно виникають сварки з відповідачами, позивачі просили позов задовольнити, визначити порядок користування спірною квартирою й розділити особові рахунки шляхом укладення з ними окремого договору на вказану жилу площу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 28 травня 2012 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: виділено у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жилу кімнату площею 18,4 кв. м, балкон загальною площею 0,2 кв. м, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - жилі кімнати площею 10,7 кв. м та 11,2 кв. м, у загальному користуванні залишено коридор, кухню, туалет, ванну кімнату, вбудовану шафу та балкон. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за власні кошти провести переобладнання вказаної квартири, а саме: закласти дверний проріз між жилими кімнатами площею 18,4 кв. м і 10,7 кв. м та змонтувати дверний проріз з коридору площею 12,8 кв. м у жилу кімнату площею 10,7 кв. м. Розділено особові рахунки, шляхом укладення окремих договорів із ОСОБА_3 й ОСОБА_4 на жилу кімнату площею 18,4 кв. м та балкон площею 0,2 кв. м. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просить рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 травня 2012 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої

інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Проте повністю погодитися з висновком судів не можна з таких підстав.

Судом установлено, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності: позивачам по 1/5 частині кожній, ОСОБА_6 також 1/5 частина вказаної квартири, а ОСОБА_5 - 2/5 частини квартири.

Статтями 356, 358 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частинами 1, 2 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; належним чином не перевірив доводів і заперечень сторін та, відповідно, не визначився з тим, чи існує між сторонами домовленість щодо користування спірною квартирою, чи вирішувалося таке питання між ними в добровільному порядку; в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що їх регулює.

Також суд не в повній мірі з'ясував доводи позивачів щодо поділу особових рахунків й зобов'язання укласти окремі договори на займану ними жилу площу, не уточнив підстави таких позовних вимог і, задовольнивши ці вимоги, не конкретизував між ким та які саме окремі договори мають бути укладені з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, при цьому взагалі не зазначив якими нормами матеріального права врегульовані зазначені правовідносини сторін.

Отже, судом неповно з'ясовано дійсні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, поділивши спірну квартиру між сторонами й зобов'язавши позивачів провести її переобладнання, про що не було заявлено позивачами, суд у порушення ст. 11 ЦПК України фактично вийшов за межі позовних вимог.

Не врахував суд і положення ст. 100 ЖК України, відповідно до яких переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за

згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, помилок суду не виправив та залишив рішення без змін.

За таких обставин, оскаржувані рішення суду, які не відповідають вимогам ст. ст. 213- 214 ЦПК України не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 травня

2012 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.