Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, за касаційною скаргою державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 року,

У грудні 2011 року Державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 комунара" (далі - ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що 04 грудня 2009 року Центральним районним судом м. Миколаєва надано дозвіл на примусове виконання на території України Арбітражного рішення Єдиного арбітра Вільяма Робертсона від 29 листопада 2006 року у справі за позовом компанії SEA EMERELD S.A. PANAMA до ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" про стягнення 17 258 750 доларів США 63 центи. 18 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 06 жовтня 2011 року. Однак, на думку заявника, постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , зокрема не за місцем знаходження боржника та на підставі неповних відомостей про стягувача, а також в постанові зазначено подвійний розмір боргу в іноземній та національній валюті. Ураховуючи викладене, ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" просило визнати неправомірними дії державного виконавця під час винесення постанови від 18 листопада 2011 року про відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 року, у задоволенні скарги ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" просив скасувати постановлені у справі ухвали, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а також просив справу направити на новий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що 18 листопада 2011 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з примусового виконання Арбітражного рішення Єдиного арбітра Вільяма Робертсона від 29 листопада 2006 року.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого документу державний виконавець відкриває виконавче провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із частиною першою статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо боржник є юридичною особою, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Однак, у разі якщо сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, то за умовами положень частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Установлено, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" на користь компанії SEA EMERELD S.A. PANAMA становить 17 258 750 доларів США 63 центи, що еквівалентно за встановленим курсом НБУ на час ухвалення рішення про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в України 137 897 412,50 грн.

Отже, оскільки сума зобов'язання становить більше десяти мільйонів гривень, то відсутні підстави вважати, що дії суб'єкта оскарження при винесенні постанови від 18 листопада 2011 року про відкриття виконавчого провадження були неправомірними, а винесена постанова є незаконною.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи заявника про скасування оскаржуваної постанови з підстав відсутності відомостей про розрахунковий рахунок стягувача, оскільки для звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, законодавством передбачені особливості, зазначені у статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", у частині третій якої вказано, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачеві.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара" у задоволенні їх скарги. Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 комунара" відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.