Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ткачука О.С. Колодійчука В.М. Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Держспоживстандарту України, Національного наукового центру "Інститут метрології" (далі - ННЦ "Інститут метрології") про скасування наказів про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 02 березня 2004 року працював на посаді директора, а згодом на посаді генерального директора ННЦ "Інститут метрології". Наказом Держспоживстандарту від 23 березня 2011 року його було відсторонено від виконання обов'язків генерального директора, а наказом від 27 квітня 2011 року - звільнено із займаної посади. Проте за результатами перевірки, проведеної комісією Держспоживстандарту, наказом від 20 липня 2011 року попередні накази скасовані. Цього ж дня його звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту. 22 липня 2011 року наказом ННЦ "Інститут метрології" його звільнено з посади генерального директора цього центру. Посилаючись на порушення умов контракту, зокрема неповідомлення його про закінчення строку контракту, позивач просив: визнати накази Держспоживстандарту від 20 липня 2011 року та ННЦ "Інститут метрології" від 22 липня 2011 року такими, що не відповідають вимогам законодавства та скасувати; поновити його на роботі на посаді генерального директора ННЦ "Інститут метрології"; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу та 25 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року, у позові ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суди, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що його звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.