Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності з 10 січня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії; зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (975-2013-п) (далі - Порядок № 975) та виплатити призначену грошову допомогу через Житомирський обласний військовий комісаріат.

В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва, яке мало місце в період її проходження.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі інвалідності. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 (975-2013-п) та виплатити призначену грошову допомогу через Житомирський обласний військовий комісаріат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року змінено постанову суду першої інстанції. Абзац третій резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: "Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 щодо призначення грошової допомоги, як інваліду 2 групи, відповідно до Порядку № 975 (975-2013-п) ". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1454 від 11 червня 2013 року у колишнього військовослужбовця ОСОБА_4 встановлено причинний зв'язок між пораненням з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В подальшому позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії і захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ № 667037 від 19 серпня 2013 року.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 667935 від 15 січня 2014 року ОСОБА_4 з 10 січня 2014 року встановлена ІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії і захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

10 грудня 2014 року з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_4 звернувся до Новоград-Волинсько-Червоноармійського ОМВК з відповідною заявою та надав необхідні документи.

Новоград-Волинсько-Червоноармійський ОМВК надіслав документи ОСОБА_4 до Житомирського обласного військового комісаріату, який у встановленому порядку вказані документи направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31 серпня 2015 року № 248/3/6/2008 повідомлено Житомирський обласний військовий комісаріат, що підстав для подання пропозиції Міністерству оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 немає, а документи останнього повернуті без реалізації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 (975-2013-п) . При цьому вказав, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_4 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги відповідно до вказаного Порядку.

Змінюючи частково постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_4 права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 (975-2013-п) . Однак, при цьому вказав, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у відповідності до вимог вищевказаного Порядку, а не шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу спірної допомоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (975-2013-п) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 3 Порядку № 975 (975-2013-п) ).

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 (975-2013-п) .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року № 21-135а15, від 10 березня 2015 року № 21-563а14.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, змінюючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у незміненій частині - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.