Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Олійник А.С., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року,

У січні 2014 року Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області звернулась до суду з указаним позовом, просила зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,11 га по АДРЕСА_1, привівши її до первісного та придатного для використання стану, шляхом демонтажу паркану та звільнення її від будівельних матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без оформлення визначених ст.ст. 125, 126 ЗК України документів самовільно займають зазначену земельну ділянку.

Порушення відповідачами земельного законодавства підтверджується актом перевірки дотримання земельного законодавства, складеним комісією Трипільської сільської ради від 17 липня 2013 року, а також актом від 3 вересня 2012 року № 124/77, складеним державним інспектором-головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Київській області.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,11 га по АДРЕСА_1, привівши її до первісного та придатного для використання стану, шляхом демонтажу паркану та звільнення її від будівельних матеріалів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідачами не надано передбачених ЗК України (2768-14) документів, які посвідчують право власності чи право користування ними земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів про задоволення позову і зобов'язання обох відповідачів у справі звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Наявні у матеріалах справи судові рішення адміністративних судів не підтверджують набуття відповідачами у встановленому законом порядку право власності чи користування земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не є належним відповідачем у справі, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.