Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Луспеника Д. Д.,

Суддів: Лесько А. О., Сімоненко В. М.,

Хопти С. Ф., Червинської М. Є.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на частину земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні горищем житлового будинку, встановлення сервітуту, стягнення витрат на оплату послуг газопостачання,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року,

ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХМ № 06839 від 15 травня 1998 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0361, визнання права власності на Ѕ частки земельної ділянки розміром 0,1200 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у садибі по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що на підставі рішення суду від 01 листопада 2007 року він є власником Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1, який був побудований в період шлюбу з ОСОБА_4 Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 15 травня 2008 року власником земельної ділянки є колишня дружина. У зв'язку з набуттям права власності на Ѕ частину житлового будинку, позивач набув права власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка закріплена за будинком. З урахуванням викладеного позивач просив задовольнити позов.

ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні горищем житлового будинку, встановлення безоплатного сервітуту на право проходу на горище будинку для його обслуговування та ремонту, стягнення витрат на оплату послуг з газопостачання у сумі 2235,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначила, що земельна ділянка не є спільним майном подружжя, так як отримана нею у дар на підставі договору від 18 травня 1995 року. Після розподілу будинку у 2007 році неодноразово виникали потреби у користуванні приміщенням горища для ремонту даху, який відповідач ремонтувати відмовляється. Потрапити на горище можливо лише через коридор та веранду, які розташовані на другому поверсі і належать ОСОБА_3, проти чого останній заперечує.

Крім того, за опалювальний сезон з січня 2009 року по січень 2012 року та за послуги з газопостачання за цій період ОСОБА_4 сплатила 4470,00 грн. ОСОБА_3, будучи власником Ѕ частини будинку, плату за опалення житла не сплачує.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2012 року основний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХМ № 06839 від 15 травня 1998 року, зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0361.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХМ № 06839 від 15 травня 1998 року, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 0361 відмовлено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ часки земельної ділянки розміром 0,1200 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у садибі по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки земельної ділянки розміром 0,1200 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у садибі по АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні горищем житлового будинку у садибі по АДРЕСА_1, встановлення постійного безоплатного сервітуту на право проходу до входу на горище будинку через коридор та веранду другого поверху будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату послуг з газпостачання у сумі 2235,00 грн. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кожним права власності на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 та у частині стягнення судових витрат з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на частину земельної ділянки - відмовлено.

У решті вимог рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 06839 від 15 травня 1998 року, виданого на підставі договору дарування від 18 травня 1995 року, є власником земельної ділянки розміром 0,12 га. по АДРЕСА_1.

Рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 01 листопада 2007 року, яке набрало законної сили 03 грудня 2007 року, проведено розподіл між сторонами житлового будинку по АДРЕСА_1 по 50/100 частки кожному.

ОСОБА_3 06 березня 2008 року здійснив реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Задовольняючи частково позов про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнаючи за сторонами по справі право власності за кожним на Ѕ частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 377 ЦК України у зв'язку з переходом до ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину житлового будинку, до нього перейшло право власності на Ѕ частину земельної ділянки, яка закріплена за будинком.

Скасовуючи у частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні спору необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України (435-15) та Земельного кодексу України (2768-14) в редакції, яка діяла на час набуття ОСОБА_3 права власності на Ѕ частину будинку, яке не передбачала переходу права власності на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на будинок.

З такими висновками апеляційного суд в частині відмови у визнанні права власності на частину земельної ділянки погодитись не можна.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України (у редакції на час ухвалення рішення суду від 1 листопада 2007 року про визнання за позивачем права власності на будинок та набуття рішенням чинності) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на Ѕ частину земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 на підставі рішення Камянець- Подільського міськрайонного суду від 1 листопада 2007 року є власником Ѕ частини будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1, а тому йому перейшла Ѕ частина земельної ділянки, яка потрібна йому для обслуговування житлового будинку у розмірах пропорційних до частки у будинку.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам ст. 120 ЗК України в редакціїї, яка діяла на час виникнення правовідносин.

Висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для переходу до позивача права власності на земельну ділянку не відповідають нормам матеріального права, яке діяло на той час.

Разом з тим, висновку апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, виданого на імя ОСОБА_4 15 травня 1998 року ВХ № 06839 відповідають нормам матеріального права та встановленим фактичним обставинам справи.

Як встановлено судами відповідачка набула право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 18 травня 1995 року

За положенями глави 16 ЦК України (435-15) правочин може бути визнано недійсним лише у випадках визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Позов про визнання правочину недійсним позивачем заявлено не було, а тому і підстав для визнання акту недійсним у суду не було.

Не було підстав також визнавати недійсним державний акт у звязку з визнанням за позивачем права власності на будинок, оскільки державний акт на земельну ділянку видано до прийняття судом відповідного рішення .

Отже, рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволені позову про визнання державного акту на земельну ділянку недійсним ухвалено відповідно до норм матеріального права і скасуванню не підлягає.

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанціі в частини визнання за позивачем права на Ѕ частину земельної ділянки, яке ухвалено згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду у цій частині підлягає скасуванню з залишенням в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року у частині відмови у позові ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки скасувати, рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду від 10 серпня 2012 року у цій частині залишити в силі.

В решті рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.