Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Луспеника Д. Д.,

Суддів: Лесько А. О., Сімоненко В. М.,

Хопти С. Ф., Червинської М. Є.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року,

12 лютого 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № ODHORX 08760146 від 31 липня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1428 грн. 90 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 25 липня 2008 року. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22 листопада 2011 року виникла заборгованість у сумі 23 166 грн. 05 коп. З урахуванням викладеного позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк», просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2006 року ОСОБА_3 за договором № ODHORX 08760146 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» споживчий кредит у розмірі 1 428 грн. 90 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 25 липня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на 22 листопада 2011 року заборгованість за кредитом становить 231 66 грн. 05 коп. Строк позовної давності відраховується з 25 липня 2008 року, а тому звертаючись з позовом 2 лютого 2011 року позивач пропустив строк позовної давності. Заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ КБ «Приватбанк» не надходило.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що строк позовної давності відраховується з 05 липня 2008 року, тобто позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх прав до 25 липня 2011 року.

Однак, з такими висновками погодитись не можна.

За положенями ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

За положеннями ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 259 ЦК України визначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відмовляючи у позові з підстав пропуску строку позовної давності, суди не звернули уваги на положення п. 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( а.с. 4) відповідно до якого за домовленістю сторін при укладанні договору термін позовної давності щодо стягнення кремих видів заборгованості встановлено тривалістю 5 років.

Отже, при розгляді справи з огляду на умови кредитування суди не встановили, чи був ознайомлений відповідач із зазначеним умовами кредитування, чи можна вважати що сторони досягли домовленості щодо зміни терминів строків позовної давності, та на які вимоги банку сплили строки позовної давності, а які вимоги пред'явлено у межах строків позовної давності.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що за положенями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою

сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності, суди посилались на те, що позивач не заявив про поновлення зазначених строків та не зазначив поважних причин для такого поновлення.

Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про посилання відповідача на застосування строків позовної давності і, застосовуючи строки позовної давності за таких обставин, суди порушили норми матеріального права.

На зазначені порушення позивач посилався у апеляційній скарзі, однак апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводи апеляційної скарги у цій частині не перевірив та належну оцінку обставинам справи та наданим доказам не надав.

Отже, при ухвалені судового рішення у порушення ст.ст. 213- 214, 303 ЦПК України апеляційний суд належним чином доводи позивача не з'ясував та умови надання кредиту та фактичні домовленості сторін не оцінив, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи щодо спливу строків позовної давності та що, відповідно до положень ст. 338 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ КБ «Приват банк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.