6-30115св12 Про поділ майна подружжя - 13.02.2013 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року та за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року,

У червні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Свої вимоги мотивувала тим, що сторони з 15 липня 2005 року перебували у шлюбі. За час проживання у шлюбі подружжям у шлюбі було придбано майно. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Однак, між сторонами не було досягнуто домовленості про поділ спільного майна подружжя.

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя. Мотивував свої вимоги тим, що придбано не тільки зазначене вище майно, але, й були створені борги, тому відповідач просив розділити майно та борги подружжя, виходячи з рівності часток сторін у спільній власності.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поділено спільне майно, набуте подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за час шлюбу.

Виділено ОСОБА_3 із спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, та право власності на Ѕ частину автомобіля «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_1.

Виділено ОСОБА_4 із спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, та право власності на Ѕ частину автомобіля «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_1.

Визнано автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_2 майном набутим спільно подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за час шлюбу.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_2, у розмірі 71820, 00 гривень.

Визнано спільно набутий перед ТОВ «ОТП Факторинг» борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 186805, 29 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ складає 1490 706,20 гривень та покладено обов'язок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях.

Визнано спільно набутий перед ОСОБА_6 борг сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 200000,00 гривень та покласти обов'язок по поверненню зазначеного боргу на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року та ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в частині визнання за нею права власності на Ѕ частинку квартири, визнання спільно набутого боргу спільною сумісною власністю подружжя та покладення на сторін обов'язку по поверненню боргу в рівних долях, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 15 липня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том І а.с.10).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1; автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_1, який було оформлено на позивачку, автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_2.

Автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_2, який був спільним майном подружжя і предметом спору в суді, під час розгляду справи в суді був відчужений позивачкою ОСОБА_3, без згоди відповідача ОСОБА_4, громадянці ОСОБА_8, що підтверджується повідомленням АІПС УДАІ м. Києва (том ІІ а.с.1).

Крім того, було встановлено, що спірну квартиру АДРЕСА_1 сторони придбали за кредитні кошти, які були взяти в кредит в ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в розмірі 190 000, 00 доларів США. Позичальником за кредитним договором є ОСОБА_4

Згідно довідки АТ «ОТП Банк» від 09 липня 2010 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2006 в сумі 186805, 29 доларів США (а.с.176).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскільки квартира АДРЕСА_1; автомобіль «Land Rover Discoveri», державний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Daihatsu Terios», державний номер НОМЕР_2 придбана в період шлюбу між сторонами, тому вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу на загальних підставах, визначених нормами СК України (2947-14) .

Переглядаючи справу в касаційному порядку, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороби тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.3.ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка і дружини.

Відповідно до ст. 65 СК України договір,укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Зазначені норми встановлюють, що дружина та чоловік, незалежно від припинення шлюбу мають рівні права і обов'язки щодо спільно нажитого майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Згідно п. 24 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя, правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Судом першої та апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.

Перевіривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення та залишення без змін рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись ч.1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року залишити без змін.