Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Стародуба О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до інспектора патрульної поліції м. Києва 4 роти 4 батальйону БПП № 3 молодшого лейтенанта Бихлова О.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до інспектора патрульної поліції м. Києва 4 роти 4 батальйону БПП № 3 молодшого лейтенанта Бихлова О.В. про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2016 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2016 року залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки згідно статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ) судовий збір у цій категорії справ сплаті не підлягає.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору.

Проте погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) , який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Цим Законом особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом з тим, Закон України "Про судовий збір" (3674-17) не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України "Про судовий збір", яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.

Так, частиною 4 статті 288 КУпАП, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

Оскільки базою для обчислення ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення в порядку, передбаченому главою 1 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , є розмір ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, то судовий збір при оскарженні судових рішень у зазначених справах в апеляційному порядку не сплачується.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкових висновків про залишення апеляційної скарги позивача без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору, оскільки судовий збір у вказаній категорії справ сплаті не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала судді Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.