Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») до ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, треті особи: приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання дій незаконними, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинення певних дій, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року,

У листопаді 2011 року ПАТ «Банк Форум» звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому позивач посилаючись на положення ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 4, 109, 110 ЗУ «Про іпотеку», просив:

- визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 по виключенню квартири АДРЕСА_1 із державного реєстру іпотек і зняттю заборони відчуження з цієї квартири, незаконними;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, зареєстрований приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 квітня 2011 року за № 3163.

В обгрунтування позовних вимог ПАТ «Банк Форум» послалося на те, що 20 липня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є позивач по справі, та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №161/07/13-N, на підставі якого останньому надано кредит у розмірі 60 000 доларів США зі строком повернення до 19 липня 2027 року. В якості забезпечення виконання цього договору, між банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, за умовами якого банку передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1, яка належала позичальнику на праві власності. Умовами договору іпотеки визначено, що іпотекодавець не має права здійснювати будь-яких дій по відчуженню квартири до повного виконання зобов'язання по кредитному договору. Проте, під час дії кредитного договору та в процесі розгляду справи про стягнення боргу з позичальника, банк дізнався про рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2010 року, яким кредитний договір та договір іпотеки визнані недійсними, а предмет іпотеки - спірна квартира відчужена позичальником за договором купівлі-продажу від 02 квітня 2011 року ОСОБА_4 Позивач зазначив, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2010 року скасовано ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2011 року, а позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними залишено без розгляду. У зв'язку із вищевикладеним, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.

Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з Державного реєстру іпотек і зняття заборони відчуження з цієї квартири.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований державним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 02 квітня 2011 року за № 3163.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4-ОСОБА_10 відхилено, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свої доводи порушенням судоми першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу спірної квартири і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, керувалися положеннями ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 39, 41 ЗУ «Про нотаріат», п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (в редакції на час вчинення дій), та дійшли обґрунтованого висновку, що вчинені нотаріусом дії під час укладення спірного договору суперечать положенням Закону України «Про нотаріат» (3425-12) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій з їх оцінкою.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.