Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за клопотанням компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» про визнання на надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» С.А.Р., Гонконг, та спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна,

за касаційною скаргою компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року

У лютому 2012 року представник Компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) у справі V (092/2010) між компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» С.А.Р. (Гонконг), та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна (далі - ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані»).

Посилалася на те, що між компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» та ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» протягом 2005-2008 років укладено низку зовнішньоекономічних контрактів на постачання телекомунікаційного обладнання. Оскільки ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» прострочило оплату за вказаними контрактами, Компанія «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» у червні 2010 року звернулася з позовом до Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) з метою врегулювання спору, який виник у результаті неналежного виконання Спільним українсько - американським підприємством у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані», зобов'язань за контактами. Оскільки Трибуналом Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма постановлене остаточне рішення по суті спору, представник «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» просив суд визнати та надати дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) у справі V (092/2010) від 02 грудня 2011 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року клопотання представника Компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» про визнання на надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 02 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» (САР Гонконг) та спільним українсько-американським підприємством у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» (Україна) про зобов'язання спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» виплатити Компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» суму основного боргу у розмірі 12 212 951,84 доларів США; суму витрат на юридичне представництво та інші витрати в розмірі 290 659,64 доларів США, 839 808,46 російських рублів, 22 262,17 українських гривень;41 346,00 шведських крон; відсотки відповідно до статей 2 та 6 Закону Швеції «Про відсотки» з дня прийняття остаточного рішення до повної сплати. Видано виконавчий лист про стягнення зі Спільного українсько - американського підприємства у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» на користь Компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» суми основного боргу у розмірі 12 212 951,84 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2012 року складає: 97 568 050, 95 грн; суми витрат на юридичне представництво і інших витрат в розмірі 290 659,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2012 року становить: 2 322 050,79 грн, 839 808,46 російських рублів, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2012 року становить: 225 085,46 грн, 22262,17 українських гривень та 41 346,00 шведських крон (що за офіційним курсом НБУ станом на 10 травня 2012 року становить: 48 402,73 грн); відсотків відповідно до статей 2 та 6 Закону Швеції «Про відсотки» з дня прийняття остаточного рішення до повної сплати.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року скасовано та поставнолено нову ухвалу. У задоволенні клопотання компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» про визнання на надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року у справі V (092/2010) між компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» С.А.Р., Гонконг, та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані», Україна, відмовлено.

У касаційній скарзі представник компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» - Сметана М. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року та просить залишити в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи клопотання компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» про визнання на надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року у справі V (092/2010), суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем дотримані вимоги закону щодо подання клопотаннч про примусове виконання рішення міжнародного третейського суду, але в рішенні суду суми стягнень зазначені в іноземній валюті, а відповідно до ч. 8 ст. 395 ЦПК України кошти, які слід стягнути на користь стягувача, визначаються в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні клопотання компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» про визнання на надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року у справі V (092/2010), суд апеляційної інстанції виходив з того, що компанією «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» при зверненні до компетентного суду України з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма (Швеція) від 2 грудня 2011 року не було додано всіх передбачених законодавчими актами документів, а саме: відсутній оригінал чи належно завірена копія арбітражного рішення, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчена копія такої. Арбітражне рішення Арбітражного інституту Торгової плати м. Стокгольма від 2 грудня 2011 року у справі № 92/2010 винесене за спором, що не передбачений і що не підпадає під умови арбітражних застережень, що містяться в п'яти контрактах, доданих до клопотання, що є підставою для відмови у його визнанні та виконанні відповідно до ст. V Нью-Йоркської конвенції, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Однак з висновками судів погодитися не можна, оскільки вони дійшли до них неповно перевіривши надані докази.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між компаніями «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» та ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» протягом 2005-2008 років укладено п'ять зовнішньоекономічних контрактів на постачання останньому телекомунікаційного обладнання.

Зазначені контракти містять арбітражні застереження, згідно з якими будь- які спори, розбіжності або претензії, які виникають у зв'язку виконанням укладених контрактів або їх порушеннями, розірванням або недійсністю розглядаються арбітражем відповідно до Регламенту Арбітражного іституту Торгової палати м. Стокгольмі, з місцем проведення арбітражу у м. Стокгольм, Швеція, зокрема в статті 13 контрактів - № 0008040601170А, (а.с. 143), № 0008040501190К (а.с. 171), № 0008040602080А (а.с. 200), та статті 15 контрактів - № 0008040702160А (а.с. 221), № 0008040802230А (а.с.242).

У зв'язку з тим, що спільне українсько - американське підприємства у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен компані» прострочило оплату за контрактами, компанія «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» у червні 2010 року звернулася з позовом у згаданий вище Арбітраж, який прийняв позов і розпочав його розгляд (арбітражна справа № V (092/2010).

2 грудня 2011 року міжнародний арбітраж Інституту Торгової палати м. Стокгольма, виніс рішення у справі, яким зобов'язано боржника ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» сплатити суму боргу стягувачу, а саме: суму основного боргу у розмірі 12 212 951,84 доларів США; суму витрат на юридичне представництво та інші витрати в розмірі 290 659,64 доларів США, 839 808,46 російських рублів, 22 262,17 українських гривень; 41 346,00 шведських крон; відсотки відповідно до статей 2 та 6 Закону Швеції «Про відсотки» з дня прийняття остаточного рішення до повної сплати.

Згідно зі ст. III Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, укладеної у м. Нью-Йорк у 1958 року (ратифікованої Україною 10 жовтня 1960 року, набула чинності для України 8 січня 1961 року), кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і виконує їх у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і виконання цих рішень. За ст. 11 зазначеної конвенції встановлено перелік документів, які повинен надати заявник при зверненні з клопотанням про визнання та виконання рішення міжнародного арбітражу.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та ст. 36.

Згідно зі ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності».

Відповідно до ст. 396 ЦПК України визначені підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні клопотання, апеляційний суд виходив з того, що при зверненні до компетентного суду України з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення трибуналу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм (Швеція) від 2 грудня 2011 року не було додано всі передбачені законодавчими актами документи, а саме: відсутній оригінал чи належно завірена копія арбітражного рішення, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчена копія такої. Арбітражне рішення Арбітражного інституту Торгової плати м. Стокгольма від 2 грудня 2011 року у справі № 92/2010 винесене за спором, що не передбачений і не підпадає під умови арбітражних застережень, що містяться в п'ятьох контрактах, і не можливий розгляд спільно за позовами по всіх контрактах разом, не ґрунтується на законі оскільки спростовуються матеріалами справи, оскільки до клопотання надані всі необхідні документи відповідно до ст. V Нью-Йоркської конвенції, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 394 ЦПК України.

Разом з тим апеляційний суд не врахував положення ст. 396 ЦПК України а вимоги ст. 394 ЦПК України підлягають перевірці судом першої інстанції, зокрема слід перевірити доводи боржника та стягувача, перевірити чи дотримані стягувачем вимоги діючого законодавства при подачі клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; мотиви подання клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 394 ЦПК України якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки суди допустили порушення норм процесуального права, судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу компанії «HUAWEI TECH.INVESTMENT CO., LTD» задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року скасувати і передати питання на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.