Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання вимушеним прогулу, звільнення та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 12 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи та остаточно просила визнати період з 01 квітня 2011 року по момент ухвалення судового рішення вимушеним прогулом; звільнити її за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України по догляду за дитиною до 14 років; зобов'язати відповідача здійснити кінцевий розрахунок на момент звільнення, в тому числі сплатити заробітну плату за період вимушеного прогулу в розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць вимушеного прогулу; зобов'язати Первомайський центр зайнятості Міністерства праці і соціальної політики зняти з реєстрації трудовий договір, укладений 20 березня 2008 року між нею та відповідачем приватним підприємцем ОСОБА_5, на підставі ст. 38 КЗпП України, шляхом внесення відмітки у книгу реєстрації трудових договорів. Крім того, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач не допускає її до виконання покладених на неї трудових обов'язків та перешкоджає її звільненню.

Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 12 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, не спростовують.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення у справі - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 12 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.