Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Житомира в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року,

У березні 2011 року заступник прокурора м. Житомира звернувся до суду із указаним позовом в інтересах ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що у 2007 році до ОСОБА_3 звернулась племінниця його покійної дружини - ОСОБА_5 зі своєю дочкою ОСОБА_4 з пропозицією надавати матеріальну допомогу та доглядати його, тобто укласти договір довічного утримання, за це ОСОБА_4 успадкує належну йому квартиру. Під час укладання договору ОСОБА_3 в зв'язку зі своїм похилим віком та станом здоров'я умови договору прочитати не зміг та пояснень нотаріуса не зрозумів, але вважав, що укладає договір довічного утримання. В подальшому ним було з'ясовано, що 21 червня 2007 року він уклав договір купівлі-продажу належної йому квартири АДРЕСА_1, тому на підставі ст. 230 ЦК України прокурор в інтересах позивача просив визнати укладену угоду недійсною.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 21 червня 2007 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, недійсним, як укладений під впливом обману та повернуто сторони у первісний стан.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені по справі судові рішення, ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, підставою якого позивачем було визначено ст. 230 ЦК України, суд першої інстанції вважав доведеним, що оспорюваний правочин вчинений під впливом обману з боку відповідача, що полягає в тому, що волевиявлення ОСОБА_3 щодо вчинення угоди не було вільним.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вважав доведеним, що відсутність при укладенні угоди такого її елементу як волевиявлення продавця на укладення договору купівлі-продажу є підставою для визнання цієї угоди недійсною, про що свідчить, зокрема, похилий вік, поганий зір та слух позивача.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 22 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно положень ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Разом з тим, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У позовній заяві зазначено, що договір купівлі-продажу належної йому квартири ОСОБА_3 уклав під впливом обману зі сторони відповідача, тому просив визнати його недійсним на підставі ст. 230 ЦК України, проте судами при розгляді справи не вжито заходів щодо отримання власне пояснень позивача щодо обставин та доказів, що підтверджують обман щодо істотних умов договору, обставин, якими супроводжувалося нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, інші докази.

За таких обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції, що оспорюваний договір був укладений під впливом обману та відсутністю у продавця вільного волевиявлення на укладення правочину суперечать одне одному, оскільки укладення договору купівлі-продажу під впливом обману (ст. 230 ЦК України), виключає можливість його укладення при відсутності вільного волевиявлення та спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним (ч.ч.3,5 ст. 203 ЦК України). Натомість, укладення договору особою, яка через похилий вік, стан здоров'я або інші причини не усвідомлює значення своїх дій є самостійною підставою для визнання правочину недійсним (ст. 225 ЦК України), проте в позовній заяві та в ході судового розгляду підстави позову змінені не були, на що суди уваги не звернули.

Таким чином, суди не встановили, якими доказами підтверджується наявність обману зі сторони відповідача, в чому він полягав та істотність цих обставин для вирішення справи.

Не врахування наведеного призвело до порушення судами вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України, оскільки судами дана оцінка лише узагальнюючим доводам позивача.

Оскільки порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися в силі та підлягають скасуванню на підставі частини 2 статті 338 ЦПК України, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.