Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства "Техмашремонт" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року,

У вересні 2014 року Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Техмашремонт", в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з ПАТ "Техмашремонт" заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за серпень 2014 року в сумі 26 009,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (z0064-04) , не виконує покладений на нього обов'язок по відшкодуванню органам Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, у зв'язку з чим, у останнього утворився борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за серпень 2014 року, який ним у добровільному порядку не сплачений.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про протиправність вимог позивача у зв'язку з тим, що відповідач не є правонаступником підприємств, на яких працювали особи, пенсії яких внесено до розрахунків, є передчасними, про що свідчать уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, які видавалися ПАТ "Техмашремонт", а також судові рішення, що набрали законної сили, прийнятті на користь Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, де сторонами по справах є Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області та ПАТ "Техмашремонт".

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Техмашремонт" є юридичною особою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за серпень 2014 року, сформованого Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за серпень 2014 року в сумі 26 009, 11 грн., виплачених ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Такий розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій отримано відповідачем 09 серпня 2014 року, але зазначена у ньому сума сплачена добровільно не була.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ПАТ "Техмашремонт" не має власних робочих місць зі шкідливими умовами праці (крім робочого місця терміста на печах) та не є правонаступником виробничого об'єднання "Білоцерківшина", в якому працювали особи, зазначені в розрахунках позивача, а відтак, не має обов'язку щодо відшкодування спірних витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (з 01 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Разом з цим, спір у даній справі фактично зводиться не до вирішення питання про обов'язок Товариства відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а до встановлення належного платника спірних витрат та з'ясування обставин наявності чи відсутності у Товариства (або підприємства, правонаступником якого є відповідач у справі) робочих місць зі шкідливими умовами праці, а також на яких саме підприємствах особи здобули пільговий стаж.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція).

Згідно пункту 6.1 цієї Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій, на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники (пункт 6.3 Інструкції).

Тобто, обов'язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах особі, яка має стаж, що дає право на призначення цієї пенсій, належить або підприємству, на якому працювала така особа, або його правонаступнику.

Відповідно до Статуту ПАТ "Техмашремонт" дане підприємство створено 25 квітня 2011 року внаслідок перейменування Відкритого акціонерного товариства "Техмашремонт", яке є правонаступником "Білоцерківського орендного ремонтного підприємства".

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, до розрахунків витрат Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області включило суми витрат на виплату та доставку пенсій, виплачених ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

З наявних у матеріалах справи довідок ПАТ "Техмашремонт" вбачається, що вказані особи набули відповідний стаж працюючи на робочих місцях в цехах вулканізації та підготовчих шинних заводів № 1 та № 2 заводу азбесто-технічних виробів, заводу гумово-технічних виробів Білоцерківського виробничого комбінату шин та гумово-технічних виробів, перейменованого в Білоцерківське виробниче об'єднання "Білоцерківшина".

При цьому, судами встановлено, що ПАТ "Техмашремонт" не має власних робочих місць зі шкідливими умовами праці (крім робочого місця терміста на печах).

Зі змісту наявної у матеріалах справи копії постанови Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року по справі № 810/655/14-а, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року, вбачається, що ПАТ "Техмашремонт" є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення виконкому Білоцерківської міськрад ради від 27 листопада 1990 року № 401. У той же час Білоцерківське орендне підприємство не є правонаступником заводу гумово-технічних виробів Білоцерківського виробничого комбінату шин та гумово-азбестових виробів, який було перейменовано в Білоцерківське виробниче об'єднання "Білоцерківшина", яке, в свою чергу, перетворене в 1996 році у ВАТ "Росава".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, оскільки ПАТ "Техмашремонт" не має власних робочих місць зі шкідливими умовами праці (крім терміста на печах) та не є правонаступником підприємств, на робочих місцях з шкідливими умовами праці на яких працювали особи, внесені в розрахунки, а відтак, не має обов'язку щодо відшкодування спірних витрат.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року по справі № 810/4667/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області виключити з розрахунку ПАТ "Техмашремонт" витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з червня, липня 2013 року, зокрема, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення до розрахунку витрат з виплати і доставки пільгових пенсій щодо наведених вище осіб.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі про незаконність судових рішень, порушення судами норм матеріального та процесуального права, безпідставні, не ґрунтуються на законі та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.