Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 12 грудня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого він отримав у кредит кошти у розмірі 150 тис. доларів США. Також 12 грудня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Зазначає, що укладений договір не був погоджений з органами опіки та піклування, оскільки на момент його укладення на утриманні ОСОБА_4 знаходилась малолітня донька ОСОБА_1, 2003 року народження. Просив визнати недійсним договір іпотеки від 12 грудня 2007 року та зобов'язати виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідний запис.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема правильним є посилання на норми ст. 267 ЦК України. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.