Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Наумчука М.І., Мостової Г.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу про стягнення заборгованості з оплати за утримання будинку та прибудинкової території й комунальних послуг із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за касаційною скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2012 року,

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення заборгованості з оплати за утримання будинку та прибудинкової території й комунальних послуг із ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2012 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2012 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про скасування судового наказу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із встановлених обставин справи та вважав, що за основним рахунком, відкритим стягувачем за адресою: АДРЕСА_1 основним квартиронаймачем є ОСОБА_2, а ОСОБА_1 є членом сім'ї квартиронаймача, вони користуються комунальними послугами, від яких не відмовлялися, будь-яких заяв до КП «ВРЕЖО № 10» про те, що хтось із вказаних осіб не проживає у зазначеній вище квартирі не надходило.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.