Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Подільська селищна рада, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, відділ Держземагенства у Борщівському районі, Борщівський районний відділ УДСНС України в Тернопільській області, Борщівське міжрайонне управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Тернопільській області, про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Борщагівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому зазначали, що ОСОБА_4 є власником квартири № 4, ОСОБА_5 квартири № 1 та земельної ділянки площею 0,0462 га по АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 самовільно захопив земельну ділянку, що належить Мельниця-Подільській селищній раді Борщагівського району Тернопільської області і земельну ділянку площею 0,0020 га, що належить ОСОБА_5, та без жодних дозвільних документів здійснив будівництво магазину.

Будівництво магазину відповідачем здійснювалося з істотним порушенням будівельних норм і правил, з порушенням державних будівельних норм та санітарних правил, і є таким, що загрожує життю та здоров'ю людини. Зокрема, порушуючи правила будівництва, ДБН 360-92/99 п. 3.25, ОСОБА_6 звів будівлю за 0,58 та 1,10 м від будинку з квартирами позивачів, замість 8 м. Внаслідок цього між будинками в зимовий період постійно накопичується сніг, в літній період стік води від дощу спрямований у стіну будинку позивачів, що призводить до руйнування несучих стін; неможлива за такої відстані між будинками нормальна інсоляція та освітлення квартир позивачів; наявна відстань унеможливлює здійснення всіх необхідних інженерно-технічних заходів для підтримання в нормальному експлуатаційному стані квартир позивачів.

Просили зобов'язати ОСОБА_6 звільнити самовільно захоплену частину належної на праві власності ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0,0020 га, шляхом приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд (у тому числі незавершеного будівництвом об'єкта нерухомості), а також зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належними позивачам квартирами № 1 та № 4, шляхом демонтажу частини незавершеного будівництвом магазину на відстань не менше ніж 8 м від кожної із квартир.

Рішенням Борщагівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 1995 року ОСОБА_6 придбав будинок площею 98,6 кв. м по АДРЕСА_1.

Рішенням Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області від 23 січня 1996 року № 148 за ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку площею 515 кв. м по АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що він приватизував будинок (т. 1, а.с. 187).

Рішенням Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області від 18 квітня 2001 року № 211 надано ОСОБА_5 у постійне користування земельну ділянку площею 0,03 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 182).

Рішенням Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області від 01 серпня 2006 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0462 га, по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення селищної ради 01 грудня 2006 року на ім'я ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯЕ № 465082 про право власності на земельну ділянку, площею 0,0462 га, по АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 6).

Рішеннями виконавчого комітету Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області від 30 листопада 2000 року № 45 надано дозвіл ОСОБА_5 та ОСОБА_4 провести реконструкцію частини квартири № 1 по АДРЕСА_1 з добудовою кімнат та гаража (т. 1, а.с. 182183).

ОСОБА_5 проведено добудову площею 135,4 кв. м і запропоновано узгодити добудову із суміжними землекористувачами відповідно до будівельного паспорту за № 14251. 10 вересня 2001 року ОСОБА_6 погодився на добудову по межі земельних ділянок.

01 квітня 2010 року виконавчим комітетом Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру № 1 по АДРЕСА_1 на підставі рішення від 16 лютого 2010 року № 24 (т. 1, а.с. 8).

29 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру № 4 по АДРЕСА_1 на підставі рішення від 07 червня 2010 року № 64 (т. 1, а.с. 9).

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, скасовано рішення Мельниця-Подільської селищної ради Борщагівського району Тернопільської області від 18 квітня 2001 року № 211, від 26 квітня 2001 року за № 217, від 01 серпня 2006 року (т. 1, а.с. 204211).

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 квітня 2014 року, державний акт від 01 грудня 2006 року серії ЯЕ № 465082 на право власності на земельну ділянку площею 0,0462 га по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5, визнано недійсним (т. 2, а.с. 2122, 7374).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року визнано недійсним сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № ТП00139, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Тернопільській області на ім'я ОСОБА_5 від 09 лютого 2010 року стосовно закінченого будівництвом об'єкта житлового будинку по АДРЕСА_1, як такий, що виданий з порушенням норм чинного законодавства (т. 1, а.с. 214215).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній. господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року встановлено, що проведене ОСОБА_5 будівництво порушує п. 3.25* Державних будівельних норм від 17 квітня 1992 року, згідно з яким для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинно бути не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігають стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (v0005740-14) роз'яснено, що відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Враховуючи наведене, позивачі не довели, що вони є належними землекористувачами спірної земельної ділянки.

Також встановлено, що позивачі проводили добудову з порушенням будівельних та санітарних норм, що підтверджується постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року, будівельним паспортом, виданим на ім'я позивача.

Крім того, відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2014 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову, оскільки позивачі не довели, що вони є належними власниками або особами, які володіють майном з підстав, передбачених законом або договором, а саме, земельною ділянкою площею 0,0462 га по АДРЕСА_1 та квартирами № 1 та № 4 за цією адресою загальною площею, відповідно, 336,6 кв. м та 156,9 кв. м, про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні якими вони звернулися із позовом до суду.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Борщагівського районного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 17 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.