Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Наумчука М.І., Мостової Г.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 на окрему ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, в якому просила стягнути заборгованість за договором позики, укладеним 5 січня 2009 року, відповідно до якого вона передала відповідачеві

30 тис. грн., а відповідач зобов'язався повернути вказану суму до 30 січня 2009 року. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 зобов'язання за договором позики не виконав, кошти не повернув, просила визнати за нею право на стягнення з відповідача 30 тис. грн. та звернути стягнення на земельну ділянку, надану відповідачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2009 року визнано за ОСОБА_1 право на стягнення 30 тис. грн. в рахунок погашення боргу за договором позики від 5 січня 2009 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 Звернено стягнення на земельну ділянку площею

1,1279 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2008 року серії ЯЖ № 922554-84885, у рахунок погашення боргу. Припинено право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку. Визнано право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2010 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2009 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 30 тис. грн. у рахунок погашення заборгованості за договором позики.

Апеляційним судом Київської області 6 грудня 2010 року у справі постановлено окрему ухвалу. Про викладене в ухвалі постановлено повідомити Вищу кваліфікаційну комісію суддів України для належного реагування та повідомлення апеляційного суду про вжиті заходи у визначений законом строк.

У касаційній скарзі суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 просить окрему ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд вважав, що суддею ОСОБА_3 під час розгляду вказаної вище справи було допущено грубі порушення закону.

Суддя фактично перебрав на себе функції органу виконавчої влади: змінив цільове призначення земельної ділянки, тоді як відповідно до ст. 20 ЗК України дані повноваження покладені на органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

Вирішуючи вказаний спір суддя залишив поза увагою наявність законодавчої заборони, передбаченої п. 15 розділу X «Перехідних положень» ЗК України (2768-14) на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що на думку колегії суддів, суддя ОСОБА_3 усвідомлював неправомірність своїх дій, більше того, у його діях вбачаються ознаки завідомого неправосуддя при постановленні рішення від 17 лютого 2009 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.