Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання недійсним іпотечного договору без оформлення заставної і частково недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АТ «Укргазбанк») - ОСОБА_8 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати недійсним іпотечний договір без оформлення заставної і частково недійсним кредитний договір, застосувавши наслідки недійсності таких договорів.

В обґрунтування позову послалася на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 30 квітня 1996 року.

Зазначила, що 11 липня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Укргазбанк» договір кредиту № 223-Р на суму 80 000 доларів США; водночас 11 липня 2008 року між ВАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено іпотечний договір без оформлення заставної, відповідно до умов якого квартиру передано в іпотеку.

Вказала, що іпотечний договір від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було підписано представниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за довіреностями. ОСОБА_9 від її імені довіреність була посвідчена 13 травня 2008 року приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_11, а довіреність ОСОБА_10 від імені ОСОБА_7 була посвідчена 11 червня 2008 року нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_12

Однак, вона з 2007 року, а ОСОБА_7 з 2003 року безперервно перебували за кордоном України, тому довіреностей на підписання іпотечного договору на території України вони не видавали, про намір підписання іпотечного договору між ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ПАТ АТ «Укргазбанк» їм не було відомо.

Оскільки, на її думку, договір іпотеки є недійсним без оформлення заставної та її волевиявлення, а відтак і кредитний договір є частково недійсним в частині посилання на договір іпотеки, просила застосувати наслідки недійсності таких правочинів.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір без оформлення заставної від 11 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Укргазбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 із застосуванням наслідків недійсності у цій частині правочину.

Визнано частково недійсним кредитний договір № 223-р від 11 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 у частині посилання на договір іпотеки без оформлення заставної від 11 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 із застосуванням наслідків недійсності в цій частині договору.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ АТ «Укргазбанк» відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ АТ «Укргазбанк» в особі представника Львівської філії ПАТ АТ «Укргазбанк» ОСОБА_8, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_13 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги керувався положеннями ст.ст. 203, 215, 575, 578 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про заставу», ст. 6 Закону України «Про іпотеку» та дійшов висновку, що іпотечний договір без оформлення заставної на частку квартири та кредитний договір в частині посилання на іпотечний договір є недійсними, оскільки договори укладено за відсутності волевиявлення позивачки на їх укладання, яка є співвласником цієї квартири, так як вона була відсутня на території України під час укладання вищезазначеного договору.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Зокрема, апеляційний суд у порушення наведених норм процесуального права, відхиляючи апеляційну скаргу, формально перелічив норми матеріального права та обмежився лише коротким висновком про те, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України (1618-15) .

Вказаний висновок зроблений апеляційним судом без належної перевірки доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 239 цього ж Кодексу правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечувалося сторонами, що 11 липня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ВАТ «Укргазбанк» договір кредиту на 80 000 доларів США. В цей же день ВАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір іпотеки квартири в АДРЕСА_2.

Судами також встановлено, що договір іпотеки від імені позивачки вчинений ОСОБА_9 за її дорученням, яке позивачкою не оспорюється.

Заперечуючи проти позову і оскаржуючи рішення місцевого суду, ПАТ АБ «Укргазбанк» вказував на правомірність правочину, укладеного представником позивачки, наділеним повноваженнями вчиняти від її імені цивільно-правові угоди, а також зазначив про порушення місцевим судом норм процесуального права при розгляді і дослідженні доказів. Зокрема зазначив, що судове рішення ухвалено на підставі доказів, не перевірених місцевим судом на предмет їх належності та допустимості, а також не з'ясовано предмет судового спору і обставини, які підлягали доказуванню.

Перевіряючи рішення місцевого суду на предмет їх належності і допустимості, апеляційний суд в порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 304 ЦПК України не визначився з предметом доказування, не перевірив доводи апеляційної скарги про правомірність правочину, вчиненого представником позивачки в межах наданих повноважень, а обмежився лише коротким формальним висновком про залишення рішення суду першої інстанції без змін, не зазначивши в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена із порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.