Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,-розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення) про стягнення недоплат по втраченому заробітку у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю.

Позивач посилався на те, що він тривалий час працював на шахті ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК". Унаслідок нещасного випадку на виробництві з 15 грудня 1982 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності. У подальшому ступінь втрати ним професійної працездатності змінювався та висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 19 листопада 1996 року йому безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням і 10 % втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком (загальний відсоток - 35 %).

У зв'язку з частковою втратою позивачем працездатності ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", проводило йому виплати у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я на виробництві, унаслідок нещасного випадку. Проте, на думку позивача під час нарахування сум у рахунок відшкодування втраченого заробітку ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", у період з 1 липня 1992 року по 1 травня 2000 року не застосувало коефіцієнти підвищення тарифних ставок на суму втраченого заробітку, у зв'язку з чим Відділення виплачує йому страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю унаслідок нещасного випадку на виробництві, у меншому розмірі.

Позивач просив стягнути з відповідача 28 990 грн. 09 коп. недонарахованих страхових виплат за період з 1 листопада 2006 року до 1 листопада 2009 року; зобов'язати Відділення з 1 листопада 2009 року сплачувати йому щомісячні страхові виплати у розмірі 1 045 грн. 68 коп. до наступного перерахування.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто на його користь з Відділення недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю за період з 1 листопада 2006 року по 1 листопада 2009 року у розмірі 24 881 грн. 40 коп. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю у розмірі 932 грн. 17 коп., починаючи з 1 листопада 2009 року до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просив скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, із направленням справи на новий розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року касаційну скаргу Відділення відхилено, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року залишено без змін.

У травні 2012 року Відділення звернулося із заявою про перегляд вищезазначеної ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року у порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України, у порядку гл. 3 розд. V ЦПК України (1618-15) .

Постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року заяву Відділення задоволено. Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що в оспорюваний період ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК", і Відділення неправильно застосовували коефіцієнти зростання середньої заробітної плати за професією позивача та в галузях економіки, у зв'язку з чим неправильно визначили й виплачували щомісячні платежі на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 11 серпня 1959 року до 29 липня 1988 року ОСОБА_6 працював підземним бурильником на шахті ім. Орджонікідзе ВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ВАТ "КЗРК".

Висновком ВТЕК від 15 грудня 1982 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності через нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом за формою Н-І, складеним 3 вересня 1982 року.

У подальшому ступінь втрати професійної працездатності позивача змінювався та висновком МСЕК від 19 листопада 1996 року йому безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та 10 % втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком (загальний відсоток - 35 %).

ОСОБА_6 відшкодовувався втрачений заробіток із розрахунку базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року по професії підземного бурильника та згідно зі ступенем втрати ним працездатності. У наступні роки розмір відшкодування шкоди коригувався відповідно до наказів по підприємству, спільними постановам адміністрації та профспілкового комітету таким чином, що на місяць передачі особової справи позивача до Відділення - у квітні 2001 року - щомісячні виплати відшкодування шкоди ОСОБА_6 з урахуванням утраченого заробітку склали 46 грн. 24 коп.

Згідно з п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», п. 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року №41/96 "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) , наказом Міністра вугільної промисловості України від 4 березня 1996 року № 72, роз'ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповненнями до Угоди по тарифах трудових і соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року, у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов'язків, пов'язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі, організації, перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про коригування щомісячної виплати у зв'язку з професійним захворюванням з указівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, але не дослідили обставин про реальне підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.