808/4323/13-а Про скасування рішення про корегування митної вартості товарів, картки відмови та стягнення переплати ввізного мита - 20.12.2016 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Запорізької митниці Міндоходів та Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішення, картки відмови та стягнення переплати ввізного мита, -

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" звернулося з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 жовтня 2012 року № 112030000/2012/000417/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 жовтня 2012 року № 112030000/2012/00627; стягнути з Державного бюджету України 97631,95 грн. переплати ввізного мита.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і необґрунтованими, та такими, що призвели до переплати позивачем ввізного мита, суму якої просив стягнути з Державного бюджету на його користь.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 25 жовтня 2012 року № 112030000/2012/000417/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 жовтня 2012 року № 112030000/2012/00627; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень відповідача, оскільки документи, надані позивачем під час митного оформлення не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, що імпортувалися позивачем. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення переплати ввізного мита, суди виходили із їх передчасності та недотримання позивачем встановленого порядку повернення з бюджету помилково або надмірно сплачених сум.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями в частині задоволених позовних вимог, Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність та законність дій митниці щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відмови у визначенні заявленої позивачем митної вартості.

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" також звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення переплати ввізного мита та судового збору, у цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити в силі. У касаційній скарзі зазначає про неврахуваннями судами обставини, що Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) , регулює повернення помилково та/або надмірно сплачених сум за волевиявленням платника, а не внаслідок протиправності дій митного органу.

Запорізька митниця Міндоходів у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" без задоволення, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 09 лютого 2012 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" (покупець) та Фірмою "INTERCOMMODITIES SA" (продавець) укладено контракт № 13120156, за яким продавець зобов'язався поставити покупцю феросплави на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010.

25 жовтня 2012 року позивачем до митного органу подана вантажна митна декларація № 112030000/2012/018282, до якої додано наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 03 березня 2012 року № 11203/1/97/00042, накладна від 19 жовтня 2012 року CMR № 121737-3, Книжка МДП від 19 жовтня 2012 року № ХК.70596767, Сертифікат якості від 02 серпня 2012 року, інвойс від 19 жовтня 2012 року MS-12-005, пакувальний лист б/н від 19 жовтня 2012 року, зовнішньоекономічний контракт від 09 лютого 2012 року № 13120156, специфікація від 18 жовтня 2012 року № 57.

Також, разом з ВМД позивачем подана декларація митної вартості товару ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена згідно ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України, а саме за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, митним органом перевірено подані позивачем документи та у зв'язку із наявними у них розбіжностями, на підставі ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язаними із договором про поставку товару, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та копію митної декларації країни відправлення, про що зазначено на зворотному боці декларації митної вартості товару ДМВ-1.

25 жовтня 2012 року представник позивача був ознайомлений з переліком витребуваних додаткових документів та того ж дня додатково надані наступні документи: декларація від 19 жовтня 2012 року; інвойс від 19 жовтня 2012 року № 395-2012; контракт від 04 жовтня 2012 року № IC/MBR-01-2010; специфікація від 18 жовтня 2012 року № 57 до контракту; витяг з сайту "Metal-Pages"; витяг з сайту "Asian Metal"; комерційна пропозиція "MBR METALS" від 04 жовтня 2012 року; комерційна пропозиція "АВ BUSINESS COMPANY B.V." від 04 жовтня 2012 року; комерційна пропозиція "RASILL AS" від 04 жовтня 2012 року; лист формування ціни "Intercommodities SA" від 04 жовтня 2012 року.

25 жовтня 2012 року Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2012/000417/2, відповідно до якого митним органом здійснено коригування митної вартості товару - мішметал (церій та лантан) з 42326,37 доларів США на 286620 доларів США.

Згідно розділу 33 рішення метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований оскільки, виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, декларант відмовився від надання у повному обсязі додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних про вартість операцій з ідентичними товарами (однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не можу бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україні і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає даних за ціною одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, зв'язані за збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування і т.п.). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий тому, що у декларанта не має інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на митну територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів на Україну. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації, з виростанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифі і торгівлі (995_264) (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 МКУ використана наявна в митниці формація щодо раніше визнаних митними органами вартостей за методом 6 (з розрахунку 95,54 доларів США 1 кг для товару № 1 МД від 02 серпня 2012 року № 1120300001/2012/007168).

Також, 25 жовтня 2012 року митним органом видано картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2012/00627, у якій в якості причини у відмові в митному оформленні вказано те, що відповідно до рішення про коригування митної вартості товару декларантом протягом строків, встановлених ст. 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення не подано письмового звернення щодо внесення змін до МД відповідно до положень п.4 ч.4 ст. 54 та ст. 269 Митного кодексу України. В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - подання нової ВМД органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до cт.263 Митного кодексу України (4495-17) .

25 жовтня 2012 року ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М.Кузьміна" подано митному органу нову митну декларацію № 112030000/2012/018320, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп "Під митним контролем". Платежі за ВМД № 112030000/2012/018320 з ввізного мита становлять 114547,68 грн.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст. 51, ч.1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ч.ч.1 - 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. Законом встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність сумнівів у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що в сертифікаті якості зазначений виробник Воutоu Ноngbо Technology Со/Ltd (Мопgо1іа), про що не зазначено в МД, та не зазначено в інших документах. В специфікації зазначена марка мішметалу МЦ50Ж6, яка не була відображена в МД.

Проте, як вірно відзначено судами, відсутність в МД та в інших документах відмітки, яка зазначена в сертифікаті якості (Ваоtou Hongbo Тесhnology Со., Ltd (Моngolia), а також відсутність в МД виду продукції (МЦ50Ж6), зазначеного в специфікації від 18 жовтня 2012 року № 57, не є свідченням неправильності визначення Товариством числового значення заявленого до митного оформлення товару.

Так, митним органом не зазначено яким чином ці розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару. Інших підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, які б обумовили правомірність дій митниці щодо витребування додаткових документів у декларанта, митним органом не зазначено.

Крім того, сертифікат якості виписано виробником товару, а не трейдером, у якого позивач купує товар, а подані позивачем документи повністю підтверджують митну вартість товару - мішметалу, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості сумнівів митниці у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару. При цьому, ч.2 ст. 53 Митного кодексу України не визначає оригінал сертифікатів якості виробника як документ, який підтверджує митну вартість товару.

На підстави викладеного, колегія суддів вважає позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів та картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України 97631,95 грн. переплати ввізного мита.

Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затверджений наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (z1095-07) , регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.