Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Журавель В.І., Колодійчука В.М.

розглянувши заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною,-

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Обґрунтовуючи позовні вимоги

посилався на те, що 01 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 18200 доларів США, проте в обумовлений строк відповідач гроші не повернув.

Позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 на праві власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1. Відповідач, дізнавшись про наявність позову проти нього, 04 березня 2010 року подарував вказану квартиру своїй матері ОСОБА_4

Вважає, що дії сторін не були спрямовані на реальну передачу права власності, а тому договір є фіктивним.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 04 березня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом ХМНО за №448.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2012 року касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року залишено без змін.

06 листопада 2012 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подана заява про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 234 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як приклад такого неоднакового застосування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ норм матеріального права, заявник наводить:

рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2008 року в справі за позовом про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними ;

ухвали Верховного Суду України від 4 лютого 2009 року в справі за позовом про визнання недійсним правочину;

ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2011 року в справі за позовом про визнання договору дарування недійсним;

ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року в справі за позовом про визнання договору дарування недійсним;

рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2008 року в справі за позовом про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними.

Розглянувши заяву, колегія суддів вважає, що підстави для її допуску до провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих

самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) «Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Аналіз наведених вищезазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність, передбачених ст. 355 ЦПК України, обставин для перегляду судових рішень у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , оскільки справи були розглянуті за різних фактичних обставин.

Враховуючи наведене, у допуску справи до провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною, за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2012 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.