Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів сплачених в рахунок авансу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 березня 2010 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір про наміри відповідно до якого остання зобов'язалася у термін до 01 листопада 2010 року, продовжений до 01 березня 2011 року, укласти основний договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1. На підтвердження зобов'язань за вказаним договором та на забезпечення його виконання ОСОБА_4 10 березня 2010 року передав відповідачу завдаток у розмірі 2000 дол. США. 07 червня 2010 року він передав відповідачу решту коштів у розмірі 1000 дол. США. Таким чином, позивач передав відповідачу кошти у розмірі 3000 дол. США, що еквівалентно 23 969,10 грн.

У визначений сторонами термін договір купівлі-продажу укладений не був з вини відповідача, яка не надала необхідну для цього технічну документацію.

Отриманий завдаток ОСОБА_5 не повертає. ОСОБА_4 зазначає, що кошти передані відповідачці відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України є авансом. Тому позивач вважає, що відповідач повинна повернути належні позивачеві грошові кошти у розмірі 23 969,10 грн та сплатити судовий збір.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що договір купівлі-продажу домоволодіння сторони не уклали, відповідач жодного належного доказу на підтвердження його укладення суду не надала, а тому відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України одержані ОСОБА_5 3000 дол. США є авансом.

Також судами встановлено, що сторони по справі 10 березня 2010 року підписали договір про наміри відповідно до якого ОСОБА_5 зобов'язалася у термін до 01 листопада 2010 року, продовжений до 01 березня 2011 року, укласти основний договір купівлі-продажу домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно з п. 3.2.2. зазначеного договору та розписки від 07 червня 2010 року позивач передав відповідачу завдаток у розмірі 3 000 дол. США, що еквівалентно 23 969,10 грн.

Крім того, у запереченнях на позовну заяву, ОСОБА_5 визнала факт отримання авансу від позивача. Доказів того, що частину коштів у розмірі 1000 дол. США була передана брокеру ОСОБА_7, а саме відповідної розписки, як це передбачено останнім реченням п. 3.2.2 договору про наміри, у матеріалах справи немає. За таких обставин відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.