Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Голяшкіна О.В. Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 361/1406/16-а за позовом ОСОБА_5 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про перерахунок пенсії, -

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невключення у розрахунок пенсії ОСОБА_5 сум матеріальної допомоги та премії, виплаченої у березні 2013 року;

- зобов'язати відповідача здійснити належний розрахунок пенсії ОСОБА_5 з 09.09.2015, з урахуванням сум матеріальної допомоги та премії, виплаченої у березні 2013 року, відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (3723-12) у редакції, що діяла станом на 05.08.2013, в установленому при виході на пенсію розмірі 80% від сум заробітної плати;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату різниці щомісячної пенсії з 09.09.2015 на користь ОСОБА_5, з урахуванням сум матеріальної допомоги та премії, виплаченої у березні 2013 року, відповідно до розрахунку.

Позов обґрунтований тим, що норми чинного законодавства передбачають, що матеріальна допомога та премія, з яких сплачені страховані внески, входять в структуру оплати праці, а тому вказані в довідці від 02.09.2013 року № 88 "про складові заробітної плати" суми матеріальної допомоги та премії, виплаченої у березні 2013 року, мають бути враховані при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_5

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 31.03.2011 перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області, та з 05.08.2013 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

У лютому 2016 року позивач звернувся до УПФУ з письмовим зверненням щодо здійснення належного розрахунку пенсії, оскільки при перерахунку пенсії 05.08.2013 не було включено до складу заробітної плати інші виплати з яких були сплачені страхові внески, а саме, матеріальну допомогу та премію, виплачені в березні 2013 року.

На зазначене звернення позивача, відповідач листом від 10.02.2016 № 66/К-01 повідомив, що відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому, матеріальна допомога та індексація не є надбавками. Пенсія призначена у відповідності до чинного законодавства у розмірі 80% заробітку.

Не погоджуючись з такою відповіддю пенсійного органу, ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості посилань позивача, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише в січні 2016 року, оскільки саме із моменту отримання, на думку позивача, меншої суми пенсії позивач дізнався і повинен був дізнатись про порушення свого права (про не включення премії і матеріальної допомоги). При цьому, право на отримання пенсії у більшому розмірі відповідачем не визнавалося, що й стало підставою для звернення позивача до суду. За таких обставин необхідною умовою зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії, з урахуванням сум матеріальної допомоги та премії, виплаченої у березні 2013 року, за минулий час є визнання права позивача на отримання такого розміру пенсії в судовому порядку.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з посиланням на те, що позивач звернувшись до суду в березні 2016 року оскаржує дії УПФУ за 2013 рік. Однак, про неправильний, на його думку, розрахунок пенсії останній повинен був дізнатись безпосередньо при призначенні пенсії та отриманні відповідних виплат.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний адміністративний спір, суди не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі відповідно до ч.4 ст. 11 КАС України.

Зокрема, судами не встановлено, а з матеріалів справи не вбачається, коли ОСОБА_5 була при призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , та в якому розмірі. Також, судами не встановлено чи змінився (зменшився) розмір пенсії позивача, та якщо змінився, то з якого часу.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні документи та докази, на підставі яких можливо встановити час, з якого позивач дізнався, або мав дізнатись про порушення своїх прав, якщо таке було.

Колегія суддів звертає увагу судів на те, що позивач оскаржує дії Броварського об'єднаного УПФУ щодо невключення сум матеріальної допомоги та премії саме при розрахунку пенсії 05.08.2013, а не при проведенні перерахунку вже призначеної пенсії.

Тому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про обізнаність позивача про порушення своїх прав з моменту призначення пенсії, при цьому не встановивши, чи змінювався розмір його пенсії з моменту її призначення. Тобто, достеменно не встановивши чи міг ОСОБА_5 взагалі знати про неправильний розрахунок своєї пенсії.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що в даному випадку виник спір стосовно підвищення до пенсії, оскільки позивач оскаржує дії відповідача при розрахунку пенсії без включення сум матеріальної допомоги та премії. При цьому, включення зазначених складових заробітної плати до розрахунку пенсії тягне за собою її перерахунок, а не її підвищення в конкретному розмірі.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити про неможливість надання об'єктивної оцінки поважності чи неповажності причин пропуску строку звернення до суду, якщо таке є, не встановивши зазначені вище обставини справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду належить врахувати недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Відповідно до частини ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.