Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Матвєєвої О.А., суддів: Мазур Л.М., Писаної Т.О.,Маляренка А.В., Юровської Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миргородської районної державної адміністрації до ОСОБА_6 про скасування розпорядження про надання земель в оренду та дозволу на розробку та затвердження технічної документації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою Миргородського міжрайонного прокурора на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2012 року,

У серпні 2012 року Миргородський міжрайонний прокурор звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив скасувати розпорядження Миргородської районної державної адміністрації від 04 квітня 2007 року № 111 про надання земель в оренду та дозволу на розробку та затвердження технічної документації, визнати недійсними чотири договори оренди земельних ділянок, укладені між Миргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_6, скасувати їх державну реєстрацію та зобов'язати відповідача повернути вказані земельні ділянки.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2012 року, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі Миргородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Миргородської районної державної адміністрації просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і вирішити питання по суті.

У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, в процесі розгляду справи судами не порушені норми процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України позов в частині оскарження розпорядження Миргородської районної державної адміністрації від 04 квітня 2007 року № 111 підсудний адміністративним судам. Крім того, суд дійшов висновку, що позов у частині визнання недійсними договорів оренди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем і взяв в оренду земельні ділянки для здійснення господарської діяльності, технічна документація на спірні земельні ділянки виготовлялася та затверджувалася рішенням Остапівської сільської ради від 14 лютого 2007 року ОСОБА_6, саме як приватному підприємцю.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) всі спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, розглядаються згідно з пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 17 КАС України адміністративними судами.

Аналогічне тлумачення положень ст. 17 КАС України наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 (v010p710-10) .

Зі змісту позовних вимог убачається, що прокурор звернувся до суду з вимогою про скасування розпорядження Миргородської районної державної адміністрації від 04 квітня 2007 року № 111 на тій підставі, що це розпорядження прийнято з порушенням вимог законодавства.

Приймаючи зазначене розпорядження, Миргородська районна державна адміністрація діяла як суб'єкт владних повноважень.

Однак прокурор у позовній заяві зазначив, що перевіркою, що була проведена прокуратурою, встановлено факт порушення чинних норм земельного законодавства під час передачі у користування ОСОБА_6 земельних ділянок, тобто у цьому випадку предметом спору є право користування земельною ділянкою, яке оспорюється Миргородським міжрайонним прокурором.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, між сторонами в цій справі виник спір про право, яке підлягає захисту в порядку цивільного судочинства.

Проте суди на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернули і дійшли помилкового висновку, що між сторонами у справі виник адміністративний спір.

Не можна погодитися й з висновком судів про те, що позов у частині визнання недійсними договорів оренди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні договори оренди від 18 липня 2007 року та 16 серпня 2007 року, укладені між Миргородською районною державною адміністрацією як орендодавцем та громадянином України ОСОБА_6 як орендарем. Крім того, згідно з п.п. 3.3 розпорядження Миргородської районної державної адміністрації від 04 квітня 2007 року № 111, на підставі якого укладені спірні договори, земельні ділянки передано в оренду ОСОБА_6.

Таким чином, з указаного вбачається, що спірні договори оренди укладено з ОСОБА_6 як з громадянином України, а не як з фізичною особою-підприємцем, а тому позов у частині визнання недійсними договорів оренди, з урахуванням суб'єктного складу угоди, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як того вимагає ст. 15 ЦПК України.

На підставі вказаного, оскаржувані судові рішення відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Миргородського міжрайонного прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2012 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.