Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 12 липня 2004 року він працював машиністом підйомних машин у ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», 20 вересня 2010 року звільнився з роботи за власним бажанням, проте відповідач не виплатив йому заробітну плату за вересень 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку.

Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за вересень 2010 року разом із компенсацією за невикористану відпустку в сумі 2 366 грн. 19 коп., 49 329 грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2010 року по 23 травня 2011 року та 752 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 31 травня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 366 грн. 19 коп. заборгованості по заробітній платі за вересень 2010 року разом із компенсацією за невикористану відпустку, 49 329 грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2010 року по 23 травня 2011 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції частково змінено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 17 324 грн. 17 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Зазначеним вимогам ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що ОСОБА_3 працював на посаді машиніста підйомних машин у ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», 20 вересня 2010 року він був звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України. На час звільнення заборгованість товариства по заробітній платі перед позивачем становила 2 366 грн. 19 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з вини ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» ОСОБА_3 при звільненні не були виплачені всі належні суми, а тому на підставі статей 116, 117 КЗпП України з товариства підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі із компенсацією за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Змінюючи рішення першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до ухвали господарського суду Луганської області від 13 грудня 2010 року прийнято до розгляду заяву управління Пенсійного фонду України у м. Краснодоні Луганської області про банкрутство ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому стягнення усіх сум на користь позивача слід провести за період з 21 вересня 2010 року по 10 грудня 2010 року (останній робочий день перед введенням мораторію).

Проте погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, це є компенсаційною виплатою за порушення права звільненого працівника, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції у порушення статей 213, 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не з'ясував всіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, безпідставно застосував до спірних правовідносин норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 26 вересня 2011 року скасувати і залишити в силі заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 31 травня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.