Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.

суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Вердикт» на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 24 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3, як опікун ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними договір кредиту, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_4, договір іпотеки, укладений між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_5, договори поруки, укладені ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відповідно, договір поруки, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_7

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ УкрсСиббанк» було укладено кредитний договір.

З метою забезпечення виконання умов цього кредитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки за №14532 від 19 травня 2008 року. Окрім цього між цим же банком та ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в цей же день укладені договори поруки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 березня 2011 року ОСОБА_4 визнано недієздатним з 2001 року і ухвалою від 29 липня 2011 року цим же судом ОСОБА_3 призначено опікуном над ним.

Оскільки зазначений кредитний договір укладений ОСОБА_4 в період, коли він був недієздатним, вважає його та договори поруки і іпотеки нікчемними, тому просила задовольнити позов.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 квітня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11347176000, укладений 19 травня 2008 року між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк».

Визнано недійсним договір іпотеки (нерухомого майна) № 14532 від 19.05.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5.

Визнано недійсним договір поруки № 204337 від 19 травня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_6.

Визнано недійсним договір поруки № 204359 від 19 травня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_5.

Визнано недійсним договір поруки № 204432 від 19 травня 2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_7.

У касаційних скаргах ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Колекторська компанія «Вердикт» просять скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому, ПАТ «Дельта банк» просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а ТОВ «Колекторська компанія «Вердикт» - повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ПАТ «Дельта банк» підлягає задоволенню, а скарга ТОВ «Колекторська компанія «Вердикт» - частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 16-313 від 12 серпня 2005 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 22 500,00 дол. США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном його повернення 11 серпня 2025 року.

19 травня 2008 року між банківською установою та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту за № 11347176000 у розмірі 89 530 доларів США зі сплатою 13 % річних та з кінцевим терміном повернення 18 травня 2038 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 14532 від 19.05.2008 року, а між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 19.05.2008 року - договори поруки №№ 204337, 204359, 204432 відповідно.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 березня 2011 року ОСОБА_4 за заявою дружини - ОСОБА_6 з метою розірвання шлюбу визнано недієздатним з 2001 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3, яка є опікуном ОСОБА_4, зазначала, що оспорюваний правочин укладений останнім в період, коли він був недієздатним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що із того, що ОСОБА_4 на момент укладення кредитного договору, тобто станом на 19 травня 2008 року, був недієздатним і ця обставина встановлена рішенням Ленінського районного суду від 4 березня 2011 року.

Однак, даний висновок суду суперечить ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Так, згідно зі ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» справи про визнання правочину із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертиз, так і інших на підставі ст. 212 ЦПК України.

Факт недієздатності ОСОБА_4 встановлений лише 04 березня 2011 року на підставі рішення Ленінського районного суду м.Вінниці, тобто після укладення спірних договорів.

Таким чином, лише з цього часу може йти мова про укладення договору недієздатною фізичною особою, а оскільки оспорюваний правочин

вчинений за три роки до цього, при вирішенні даного спору суду слід було керуватися нормами ст. 225 ЦК України.

Правила ст. 225 ЦК України застосовуються до правочинів, які вчинені дієздатною особою, але за обставин, що свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її справжнього волевиявлення.

Однією з умов чинності правочину, згідно ст. 203 ЦК України є дотримання вимог закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

З метою встановлення такого стану громадянина в момент вчинення правочину суд призначає судово-медичну експертизу. Втім, про проведення судово-психіатричної експертизи позивач навіть не клопотала.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Обравши способом захисту порушеного права пред'явлення позову про визнання договорів недійсними, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази про те, що на час укладення договорів кредиту 19 травня 2008 року ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій, не усвідомлював їх наслідків та не міг керувати ними.

Навпаки, з матеріалів справи, зокрема, з рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 08 вересня 20010 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк», який є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_4 особисто надавав свої заперечення з приводу заявлених до нього позовних вимог.

Суд залишив поза увагою, не перевірив і не дав ніякої оцінки поясненням представника банківської установи з приводу того, що відразу після отримання рішення суду від 04 березня 2011 року про визнання ОСОБА_4 недієздатним, останній через місяць, а саме 29 квітня 2011 року, отримав права водія нового зразку, відкривши всі категорії, посвідчення водія - НОМЕР_1

Оскільки у справі не встановлені підстави, передбачені ст. 225 ЦК України для визнання правочину недійсним, правових підстав для задоволення позову у суду не було.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України (1618-15) , доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, допущені місцевим судом помилки не виправив, залишивши його без змін.

Наведене свідчить про те, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій ухвалені помилкові судові рішення внаслідок неправильного

застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторська компанія «Вердикт» задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 24 квітня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4, до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів - відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.