Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
іменем україни
05 грудня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Ситнік О.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Беркут-08» про визнання незаконним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Беркут-08» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Севастополя від 23 липня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним державний акт серії ЯИ №053839 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0700 га, розташовану у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536400000:02:002:0046, виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 011088400613 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, а також витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача вказану земельну ділянку.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що відповідачем безпідставно, всупереч порядку, встановленого нормами діючого земельного законодавства, у порушення інтересів держави, отримано у власність спірну земельну ділянку.
Вважає, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 229-р від 04 лютого 2010 року, яким Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Беркут-08» передано земельну ділянку площею 0,8795 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд, видано державною адміністрацією з перевищенням повноважень, а спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, всупереч волі держави у особі уповноваженого на органу - Севастопольської міської Ради.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м.Севастополя від 23 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним державний акт серії ЯИ №053839 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0700 га, розташовану у АДРЕСА_1 кадастровий номер 8536400000:02:002:0046, що виданий ОСОБА_3 Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, зареєстрований за № 01108М00613 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Витребувано на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.
У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_4, ОК «ЖБТІЗ «Беркут-08» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого суду від 05 грудня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням норм
процесуального права та неправильним застосуванням судами норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано доказів щодо розмежування земель державної та комунальної власності у м. Севастополі та вказував, що державний акт на право власності на земельну ділянку не є правочином і не може бути визнаний недійсним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Севастополя, земельну ділянку ОК «ДБК «Беркут-08» надано з порушенням порядку та визнано державний акт недійсним у зв'язку з незаконним набуттям відповідачем у власність земельної ділянки.
З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом установлено, що розпорядженням СМДА № 229-р від 04 лютого 2010 року Обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Беркут - 08» передано земельну ділянку площею 0,8795 га, розташовану по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.
На підставі даного розпорядження відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 053839, кадастровий №8536400000:02:002:0046 з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0420 га, яка розташована по АДРЕСА_1. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088400556.
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка, передана у власність громадянам - членам ОК «ДБК «Беркут-08», відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 лютого 2010 року за № 229-р знаходиться у межах м. Севастополя і право розпорядження вказаною земельною ділянкою встановлено п. 12 Перехідних положень ЗК України.
Втім, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам, оскільки матеріали цивільної справи не містять доказів того, що територіально спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Севастополя і правом на її розпорядження, в тому числі й на передачу у власність чи надання в користування, наділена саме Севастопольська міська рада, а не Севастопольська міська державна адміністрації. Вказаний факт повинен бути підтверджений певними доказами, якими можуть бути лише дані землеустрою та землевпорядної документації з планом меж м. Севастополя та зазначенням у плані розташування спірної земельної ділянки чи висновку компетентного органу, тобто допустимими доказами, яким не є висновок відділу Державної служби охорони культурної спадщини управління культури і туризму Севастопольської міської державної адміністрації, на який покладено інші функції, що не стосуються визначення чи підтвердження меж земельних ділянок.
Також судом не враховано, що постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13 грудня 2010 року визнано протиправними та скасовані розпорядження № 1731-р від 31 серпня 2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 11 січня 2010 № 39-р»; № 1738-р від 31 серпня 2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 04 лютого 2010 № 229-р»; № 1792-р від 13 вересня 2010 року «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 04 лютого 2010 № 229-р». Інших судових рішень щодо вказаного спору матеріали цивільної справи не містять. На час розгляду справи в апеляційному суді було чинним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04 лютого 2010 року за № 229-р «Про передачу у власність громадянам-членам ОК «ДБК «Беркут-08» земельних ділянок площею 0,8795 га, розташованих по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.
Апеляційним судом не враховано, що підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку є відповідне рішення органу влади чи органу місцевого самоврядування, у зв'язку з чим необхідно було зробити висновок про належність способу захисту, обраного прокурором.
Крім того, при розгляді справи не було встановлено, які повноваження мав ОК «ДБК «Беркут-08» у сфері земельних правовідносин відповідно до свого статуту, з якою заявою звертався кооператив до Севастопольської міської державної адміністрації про передачу земельної ділянки, яке цільове призначення зазначалося ним у заяві, оскільки із самого розпорядження не вбачається, чи земельна ділянка передавалася кооперативу для членів кооперативу чи членам кооперативу для індивідуального дачного будівництва, чи була ОСОБА_3 членом кооперативу та чи надавала кооперативу певні повноваження щодо звернення з заявою про передачу у власність земельної ділянки.
Від встановлення вказаних фактичних обставин залежить результат вирішення спору.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, всебічно, повно й об'єктивно не з»ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки. ухвалив судове рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 344 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Беркут-08» задовольнити частково.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя від 23 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик Судді: О.І. Євтушенко В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік