Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

Касьяна О.П., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - Банк), ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання недійсним договору, укладеного 25 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_5, про заставу майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, предметом якого є забезпечення виконання зобов'язань по поверненню грошових коштів в рамках відкритого кредитного ліміту по міжнародній платіжній карті VISA Classik у розмірі 70 тис. доларів США на строк дії платіжної картки зі сплатою 16,75 % річних, посилаючись на те, що кошти, які знаходяться на депозитному рахунку є спільною сумісною власністю, а спірний договір укладено без його згоди.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір застави майнових прав на грошові кошти на депозитному рахунку від 25 травня 2009 року, укладений між Банком та ОСОБА_5, з моменту його вчинення - 25 травня 2009 року. Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 липня 1961 року (а.с. 12, т. 1).

25 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір банківського вкладу «Строковий» № 13547/2009 відповідно до якого ОСОБА_5 розмістила в Банку на депозитному рахунку 300 тис. доларів США, що підтверджується квитанцією № 714401 від 25 травня 2009 року (а. с. 7- 9, 10).

25 травня 2009 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави майнових прав на грошові кошти на вказаному депозитному рахунку.

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом в якому просив визнати договір недійсним, як такий, що укладений без його згоди, оскільки він виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуте стягнення. Предметом застави можуть бути гроші (готівкові, безготівкові).

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що застава майнових прав на грошові кошти на депозитному рахунку вирішується за правилами розділу V Закону України «Про заставу» (2654-12) та на неї не поширюється положення ст. 578 ЦК України, оскільки вони не можуть бути предметом застави за правилами, які регулюють заставу речей, а тому відсутні й підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення, а в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.