Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Попович О.В.,-розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова та відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, визнання нещасного випадку страховим та визнання дійсним Акта № 1 за формою Н-1 від 12 грудня 1993 року та за зустрічним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова до ОСОБА_4 та відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії про визнання нещасного випадку з ОСОБА_4, який стався 26 вересня 1986 року, не пов'язаним з виробництвом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2012 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначила, що 26 вересня 1986 року в приміщенні ленкімнати Іванківського вузлу зв'язку, переобладнаному для житла відряджених по обслуговуванню 30 кілометрової зони Чорнобильської АЕС, в неробочий час, з нею стався нещасний випадок, а саме: під час розвішування білизни запаморочилась голова і вона впала на підлогу, в наслідок чого отримала травму у вигляді струсу головного мозку.

Актом від 3 жовтня 1986 року комісія Іванківського райвузла визнала нещасний випадок не пов'язаним з виробництвом, а таким, що стався в побуті.

В зв'язку з погіршенням стану здоровя, ОСОБА_4 звернулась до Нововодолазької телеграфно-телефонної станції Харківського ОВТУЗ про видачу акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Акт за формою Н-1 був складений 11 лютого 1993 року.

На підставі акта про нещасний випадок на виробництві від 11 лютого 1993 року за формою Н-1 та медичного обстеження Красноградського МСЕК, ОСОБА_4 була визначена ступінь втрати працездатності 25 відсотків безстроково з 11 січня 1995 року.

З січня 1995 року по вересень 2010 року ОСОБА_4 проводилась виплата грошової компенсації на основі матеріалів розслідування та акта про нещасний випадок від 11 лютого 1993 року складеного за формою Н-1.

В вересні 2010 року виплата грошової компенсації була припинена у зв'язку з реорганізацією підприємства та відмови Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова у прийнятті документів щодо продовження виплат на підставі визначення акту розслідування нещасного випадку на виробництві від 12 лютого 1993 року складеного за формою Н-1

У зв'язку з наведеним, просила суд встановити факт нещасного випадку на виробництві, який стався 26 вересня 1986 року, під час службового відрядження по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС в Іванківському РВЗ Київської області, визнати нещасний випадок страховим та визнати акт про нещасний випадок на виробництві від 12 лютого 1993 року № 1 складений за формою Н-1 дійсним.

Також, у червні 2012 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова (далі - Фонд) звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 та ВАТ «Укртелеком» в особі Харківської філії про визнання нещасного випадку з ОСОБА_4, який стався 26 вересня 1986 року, не пов'язаним з виробництвом.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано факт нещасного випадку на виробництві, який стався з ОСОБА_4 26 вересня 1986 року під час службового відрядження по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС в Іванківському РВЗ Київської області.

Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 26 вересня 1986 року пов'язаним з виробництвом.

Визнано дійсним Акт про нещасний випадок на виробництві № 1 за формою Н-1 від 12 лютого 1993 року.

В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2012 року, рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 серпня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова задоволено.

Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 26 вересня 1986 року за час її перебування у відрядженні в Іванківському районі Київської області таким, що не пов'язаний з виробництвом.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задоволенні зустрічного позову Фонду, виходячи з наступного.

Із акту розслідування нещасного випадку від 9 жовтня 1986 року складеного комісією Іванківського РВЗ вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_4 стався 26 вересня 1986 року о 14 годині 35 хвилин в приміщенні Ленкімнати підприємства за її місцем проживання при розвішуванні особистого прання, внаслідок падіння зі стільця на підлогу, внаслідок чого ОСОБА_4 отримала травму у вигляді струсу головного мозку. Комісія Іванківського РВЗ дійшла висновку, що зазначений випадок не пов'язаний з виробництвом, а стався в побуті (а.с. 13).

Відповідно до п. 106 Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що стався в побуті в дорозі на роботу або з роботи затвердженої Постановою Президії ВЦСПС від 16 листопада 1976 року вважається що, тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва якщо нещасний випадок стався при виконанні трудових обов'язків. В тому числі під час відрядження при здійсненні будь-яких дій в інтересах підприємства або при виконанні державних чи громадських обов'язків.

Отже відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_4 апеляційний суд дійшов правильного висновку, що акт про нещасний випадок який стався на виробництві № 1 від 12 лютого 1993 року, не відповідає вимогам чинного на той час законодавства, оскільки складений без всебічної перевірки заяви про нещасний випадок та без врахування чинного акту розслідування нещасного випадку від 9 жовтня 1986 року.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновку суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.