Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Олійник А.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Мукачівська міська рада, комунальне підприємство «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Мукачівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Закарпатській області, про припинення права на частку у спільному майні, визнання власності, усунення перешкод у користуванні власністю, виділ частки майна, що перебуває у спільній частковій власності, присвоєння міліцейського номеру та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 липня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2012 року, -

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є співвласницею будинковолодіння АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_7 - кожна по 24/70 часток, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 9/70 часток, та ОСОБА_6 - 4/70 часток.

Посилаючись на те, що у добровільному порядку дійти згоди щодо володіння та користування належними їй та ОСОБА_6 частками у праві спільної часткової власності на вказане домоволодіння є неможливим через неприязні відносини між ними, частка ОСОБА_6 є незначною і не може бути виділена в натурі, та попереднє внесення нею вартості частки ОСОБА_6 на депозитний рахунок суду, ОСОБА_3 просила припинити право власності ОСОБА_6 на 4/70 частки спірного будинковолодіння, визнати право власності на ці 4/70 частки за нею, усунути перешкоди у користуванні нею своєю часткою шляхом зняття ОСОБА_6 з реєстрації за місцем проживання у будинковолодінні АДРЕСА_1, провести виділ часток співвласників домоволодіння в натурі, присвоїти виділеним у натурі приміщенням міліцейські номери та зобов'язати КП «МБТІ та ЕО» здійснити реєстрацію відповідних змін.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 липня 2010 року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_6 на 4/70 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 4/70 частки будинковолодіння АДРЕСА_1

Усунено перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3, а саме будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації місця проживання за даною адресою ОСОБА_6

Проведено виділ часток в натурі, а саме у окремі квартири, із майна, що є у спільній частковій власності будинковолодіння АДРЕСА_1:

- частину (середню частину, квартиру НОМЕР_3) житлового будинку літ. "А" загальною площею 52,40 кв. м, в т.ч. житловою площею 24,30 кв. м, підсобною площею 28,10 кв. м, площею підвалу, що не входить в загальну, - 8,40 кв. м (в тому числі: закриту веранду 2-1 площею 8,90 кв. м, кухню 2-2 площею 13,60 кв. м, комору 2-3 площею 5,60 кв. м, житлову кімнату 2-4 площею 24,30 кв. м, підвальне приміщення 2-ІІ площею 8,40 кв. м.) - у власність ОСОБА_4;

- частину (праве крило, квартиру НОМЕР_2) житлового будинку літ. "А" загальною площею 51,80 кв. м, в т.ч. житловою площею 24,50 кв. м, підсобною площею 27,30 кв. м, площею підвалу, що не входить в загальну, - 8,30 кв. м (в тому числі: закриту веранду 3-1 площею 5,50 кв. м, кухню 3-2 площею 13,60 кв. м, житлову кімнату 3-3 площею 24,50 кв. м, ванну 3-4 площею 3,50 кв. м, комору 3-5 площею 4,70 кв. м, підвальне приміщення З-ІІІ площею 8,30 кв. м), житловий будинок літ. "С" загальною площею 60,80 кв. м, в т.ч. житловою площею 33,40 кв. м, підсобною площею 27,40 кв. м, в тому числі: коридор 4-1 площею 4,70 кв. м, комору 4-2 площею 1,30 кв. м, кухню 4-3 площею 12,40 кв. м, коридор 4-4 площею 1,80 кв. м, комору 4-5 площею 2,50 кв. м, житлову кімнату 4-6 площею 14,10 кв. м, житлову кімнату 4-7 площею 19,30 кв. м, ванну 4-8 площею 4,70 кв. м. гараж літ. "М"; погріб літ. "Е"; сарай літ. "Н"; вбиральню літ. "Р"; навіс літ. "З"; споруди (огорожі) № 1-6 - у власність ОСОБА_3;

- житловий будинок (літ. П), загальною площею 29,80 кв. м, житловою площею 13,10 кв. м, підсобною площею 16,70 кв. м, (в тому числі: закриту веранду 6-1 площею 6,30 кв. м, кухню 6-2 площею 10,40 кв. м, житлову кімнату 6-3 площею 13,10 кв. м); вбиральню літ. "П"; сарай літ. "К" - у власність ОСОБА_5

Присвоєно виділеним в натурі приміщенням будинковолодіння АДРЕСА_1 наступні міліцейські номери:

- частина (ліве крило, квартира НОМЕР_4) житлового будинку літ. "А" загальною площею 52,40 кв. м, в т.ч. житловою площею 25,30 кв. м, підсобною площею 27,10 кв.м, площею підвалу, що не входить в загальну, - 6,40 кв. м (в тому числі: закрита веранда 1-1 плошею 8,10 кв.м, кухня 1-2 площею 15,00 кв. м, житлова кімната 1-3 площею 25,30 кв.м, комора 1-4 площею 4,00 кв. м, підвальне приміщення 1-І площею 6,40 кв.м); - житловий будинок літ. "Л" загальною площею 31,60 кв .м, житловою площею 10,10 кв. м, підсобною площею 21,50 кв. м, в тому числі кухня 5-1 площею 12,60 кв. м, ванна 5-2 площею 8,90 кв. м і житлова кімната 5-3 площею 10,10 кв. м; сарай літ. "Б"; вбиральня літ. "Ж"; помпа № 7 - квартира НОМЕР_4, будинковолодіння АДРЕСА_1, - власник ОСОБА_7;

- частина (середня частина, квартира НОМЕР_3) житлового будинку літ. "А" загальною площею 52,40 кв. м, в т.ч. і житловою площею 24,30 кв. м, підсобною площею 28,10 кв. м, площею підвалу, що не входить в загальну, - 8,40 кв. м (в тому числі: закрита веранда 2-1 площею 8,90 кв. м, кухня 2-2 площею 13,60 кв. м, комора 2-3 площею 5,60 кв. м, житлова кімната 2-4 площею 24,30 кв. м, підвальне приміщення 2-ІІ площею 8,40 кв. м.) - квартира НОМЕР_3, будинковолодіння АДРЕСА_1, - власник ОСОБА_4;

- частина (праве крило, квартира НОМЕР_2) житлового будинку літ. "А" загальною площею 51,80 кв. м, в т.ч. житловою площею 24,50 кв. м, підсобною площею 27, 30 кв. м, площею підвалу, що не входить в загальну, - 8,30 кв. м (в тому числі: закрита веранда 3-1 площею 5,50 кв. м, кухня 3-2 площею 13,60 кв. м, житлова кімната 3-3 площею 24,50 кв. м, ванна 3-4 площею 3,50 кв. м, комора 3-5 площею 4,70 кв. м, підвальне приміщення 3-ІІІ площею 8,30 кв. м), житловий будинок літ. "С" загальною площею 60,80 кв. м, в т.ч. житловою площею 33,40 кв. м, підсобною площею 27,40 кв. м, в тому числі: коридор 4-1 площею 4,70 кв. м, комора 4-2 площею 1,30 кв. м, кухня 4-3 площею 12,40 кв.м, коридор 4-4 площею 1,80 кв. м, комора 4-5 площею 2,50 кв. м, житлова кімната 4-6 площею 14,10 кв. м, житлова кімната 4-7 площею 19,30 кв. м, ванна 4-8 площею 4,70 кв. м. гараж літ. "М"; погріб літ. "Е"; сарай літ. "Н"; вбиральня літ. "Р"; навіс літ. "З"; споруди (огорожа) № 1-6 - квартира НОМЕР_2, будинковолодіння АДРЕСА_3, - власник ОСОБА_3;

- житловий будинок (літ. П), загальною площею 29,80 кв. м, житловою площею 13,10 кв. м, підсобною площею 16,70 кв.м, (в тому числі: закрита веранда 6-1 площею 6,30 кв. м, кухня 6-2 площею 10,40 кв. м, житлова кімната 6-3 площею 13,10 кв. м); вбиральня літ. "П"; сарай літ. "К" - квартира НОМЕР_1, будинковолодіння АДРЕСА_1 - власник ОСОБА_5

Зобов'язано КП "Мукачівське МЕТІ та ЕО" провести реєстрацію/перереєстрацію відповідних змін щодо будинковолодіння АДРЕСА_1, згідно даного рішення.

Ухвалено виплатити ОСОБА_6 компенсацію вартості її частки (4/70) будинковолодіння АДРЕСА_1 у розмірі 26101 грн. 66 коп., які внесені ОСОБА_3 на рахунок суду, у зв'язку з припиненням її права власності на цю частку.

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 грудня 2011 року визначено розмір часток у окремій квартирі із майна, що є у спільній частковій власності будинковолодіння АДРЕСА_1 та вартість: розмір частки домоволодіння ОСОБА_4 - 9/70 частки, ринкова вартість - 58728,73 грн.; розмір частки домоволодіння ОСОБА_3 -28/70 частки, ринкова вартість - 182711,60грн.; розмір частки домоволодіння ОСОБА_5 - 9/70 частки, ринкова вартість 9/70 - 58728, 73 грн.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2012 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 липня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що сторони у справі є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - кожна по 24/70 часток, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 9/70 часток, та ОСОБА_6 - 4/70 часток.

На підставі договору виділу, укладеного між співвласниками 5 листопада 2007 року, ОСОБА_7 було виділено в натурі належні їй 24/70 частки вказаного домоволодіння.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що частка ОСОБА_6 є незначною, не може бути виділена в натурі, припинення права власності відповідачки не завдасть шкоди її інтересам та інтересам членів її сім'ї.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року (475/97-ВР) , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на вищезазначені норми закону уваги не звернули та істотність шкоди інтересам ОСОБА_6 у розумінні ст. 365 ЦК України не з'ясували.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 1989 року належить 4/70 будинковолодіння АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована за вказаною адресою.

ОСОБА_6 є опікуном над малолітніми онуками: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Онуці ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 5 серпня 2005 року належить квартира АДРЕСА_2 За вказаною адресою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не зареєстровані.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_6 та її малолітня онука ОСОБА_9 не мають права володіння чи права користування ні щодо квартири, яка належить ОСОБА_8 на підставі договору дарування, ні щодо будь-якого іншого житла, окрім 4/70 частки спірного домоволодіння.

За таких обставин, із висновками судів про те, що припинення права власності ОСОБА_6 не завдасть шкоди її інтересам та інтересам членів її сім'ї погодитися неможливо, оскільки у такому разі вона та її онука ОСОБА_9 залишаться не забезпеченими житлом, оскільки іншого житла не мають.

Вважаючи, що за такого вирішення спору буде дотримано вимоги ст. 365 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за таких обставин постає питання щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_9

Крім того, вважаючи встановленими частки сторін у праві власності на будинковолодіння АДРЕСА_1, суд у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не зазначив, якими правовстановлюючими документами підтверджується право власності вказаних осіб, враховуючи, що у матеріалах справи містяться документи, які підтверджують право власності лише ОСОБА_7, відсутнє рішення виконкому від 13 грудня 1989 року № 184 щодо зміни часток співвласників.

Згідно ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи у касаційному порядку було виявлено неправильне застосування судами норм матеріального права щодо присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості, яке є обов'язковою підставою для скасування судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом або договором матеріальні правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав. У зв'язку із цим особа може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Суди у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України, присвоюючи виділеним в натурі приміщенням міліцейські номери, не з'ясували, чи передбачено законом такий спосіб захисту порушеного або невизнаного права.

Крім того, положенням п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення суду першої інстанції, до компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою.

За п. 2.8. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 9 червня 1998 року (z0399-98) , якщо в правовстановлювальному документі не вказана адреса, тому що об'єкт нерухомого майна взагалі не має її, то зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування, який присвоює цьому об'єкту адресу відповідно до місця розташування.

Враховуючи викладене, повноваження щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості входить до компетенції органу місцевого самоврядування, а не суду, що залишилося поза увагою суду при вирішенні спору.

Переглядаючи рішення у апеляційному порядку, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив законність та обґрунтованість ухваленого рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги та не усунув допущених районним судом недоліків.

За таких обставин, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 1 липня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.