Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Штелик С.П.,

суддів: Коротуна В.М., Касьяна О.П., Олійник А.С., Попович О.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Новий Львів», ОСОБА_2, про демонтаж самочинно встановленої огорожі,

У липні 2011 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на території Сихівського району м. Львова знаходиться будинок АДРЕСА_1 що належить на праві власності ОСОБА_1, який знято з балансу місцевих рад і разом із земельною ділянкою передано у власність громадян. Вказаний будинок внесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 2595. Проте, відповідачкою здійснено самочинне будівництво огорожі з цегли на фундаменті, демонтовано стару огорожу на металевих стовбцях та сітку на прибудинковій території даного будинку. Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації ОСОБА_1 за вказані дії притягнуто до адміністративної відповідальності. 08 липня 2011 року на засіданні міжвідомчої комісії Сихівської районної адміністрації було розглянуто питання щодо самочинного будівництва відповідачкою огорожі та прийнято висновок, згідно з яким експлуатація огорожі є неможливою, оскільки відповідачкою порушені вимоги Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові. Відповідачка неодноразово попереджалася про необхідність демонтажу самочинно збудованої огорожі, проте в добровільному порядку виконати розпорядження відмовляється. У зв'язку з цим позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену огорожу навколо житлового будинку по АДРЕСА_1, який внесено до переліку пам'яток архітектури місцевого значення.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 серпня 2011 року позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради було задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати самочинно встановлену огорожу навколо житлового будинку АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року, рішення суду першої інстанції в частині покладення на ОСОБА_1 зобов'язання демонтувати встановлену огорожу між суміжними земельними ділянками житлового будинку АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Рішення апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року, скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

ОСОБА_1 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 376 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви:

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року;

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року;

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України» постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Отже, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2012 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

Зі змісту доданої до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року вбачається, що вона постановлена у судовій справі, правовідносини яких не є подібними тим, які виникли у даній цивільній справі, отже доводи заяви не містять ознак, які згідно вимог ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження справи за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Новий Львів», ОСОБА_2, про демонтаж самочинно встановленої огорожі, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року до провадження Верховним Судом України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.