360/2395/14-а Про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради в частині, де вказується, що земельна ділянка приєднується до земель, не наданих у власність або в постійне користування в межах селища - 15.12.2016 Прийняття

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Немішаєвської селищної ради Бородянського району Київської області, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення Немішаївської селищної ради:

- від 27 вересня 2012 року в частині, де вказується, що земельна ділянка площею 0,30 га приєднується до земель, не наданих у власність або в постійне користування в межах селища Немішаєве,

- від 25 червня 2014 року про відмову йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,15 га. і прийняти рішення.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року, залишеною без змін, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, позов задоволено визнано протиправними та скасовано спірні рішення відповідача та зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою, оскільки попередній власник переобладнаної споруди також не мала жодних права на спірну земельну ділянку. Крім того, земельна ділянка, яка має певне цільове призначення, не може бути передана у власність з іншим цільовим призначенням.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що нежитлова будівля агрохімічної лабораторії, яка розташована на земельній ділянці площею 0,30 по АДРЕСА_1, продана Інститутом картоплярства Української академії аграрних наук за договором купівлі-продажу від 28 січня 2008 року ОСОБА_3

ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 06 серпня 2008 року придбав у ОСОБА_3 вказану нежитлову будівлю - агрохімічну лабораторію, яка розташована на земельній ділянці площею 0,30 по АДРЕСА_1.

В подальшому зазначене нерухоме майно позивачем було перебудовано у жилий будинок та на підставі рішення виконкому Немішаївської селищної ради від 15 листопада 2011 року позивач отримав свідоцтво про право власності на дане будинковолодіння.

Рішенням Немішаївської селищної ради від 27 вересня 2012 року у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно - колишньої агрохімічної лабораторії, із землекористування Інституту картоплярства УААН, за його згодою, вилучено земельну ділянку площею 0,30 га по АДРЕСА_1 для обслуговування вказаного нерухомого майна (під господарським двором) та приєднано цю ділянку до земель, не наданих у власність або в постійне користування, в межах селища Немішаєве (під господарськими будівлями, дворами).

Позивачу рекомендовано як власнику нерухомого майна оформити право користування земельною ділянкою у зв'язку з переходом права власності на майно.

Цим же рішенням Немішаївської селищної ради від 27 вересня 2012 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за зазначеною адресою. Право власності на вказану частину земельної ділянки зареєстровано 26 грудня 2013 року.

Рішенням Немішаївської селищної ради від 25 червня 2014 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність іншої частини земельної ділянки (0,30 га) площею 0,15 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства в зв'язку з недотриманням заявником вимог п.6 ст. 118 ЗК України, а саме: відсутністю графічних матеріалів, які підтверджують заявлені в клопотанні дані щодо розміру та місця розташування земельної ділянки та невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану селища Немішаєве.

Позивач, вважаючи, що вказані рішення відповідача порушується його право користування належною йому земельною ділянкою, звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання вчинити дії.

Суди, розглядаючи даний спір, виходили з того, що він є адміністративним.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір стосується правомірності залишення в землях ненаданих у власність або в користування, тобто землях запасу селища, спірної земельної ділянки, право користування якою, як вважає позивач, належить йому, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про залишення у землях запасу населеного пункту спірної земельної ділянки подальше оспорювання права на користування такою земельною ділянкою має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічного висновку, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 244-2 КАС України, дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 січня 2016 року у справі № 2а-777/12/0970.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин щодо захисту права цивільного, їх суб'єктний склад та норми ст. 15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Немішаєвської селищної ради Бородянського району Київської області задовольнити частково.

Постанову Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Немішаєвської селищної ради Бородянського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень селищної ради закрити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.