Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Карпенко С.О., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Олійник А.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку,

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, просив виселити відповідача з належної йому частини будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати Ужгородський міський відділ внутрішніх справ зняти відповідача з реєстраційного обліку у вказаному будинку.

Свої вимоги мотивував тим, що на підставі договору дарування від 3 вересня 2004 року та договору купівлі-продажу від 25 січня 2007 року йому належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат. У належній йому частині домоволодіння з 3 вересня 2004 року без правових підстав проживає відповідач, чим порушує його право власності.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5. усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною йому Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_5. із належної ОСОБА_4 Ѕ частини будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 листопада 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Як вбачається із поштового штемпеля на конверті, 23 серпня 2012 року ОСОБА_5. надіслала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах ст. ст. 9, 150, 156, 157 ЖК Української РСР та ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить: ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 листопада 2005 року у справі про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року у справі за позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення; ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 квітня 2008 року у справі за позовом про стягнення боргу; ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом про визнання довідки-характеристики недійсною; рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року у справі за позовом про стягнення боргу.

Згідно із п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) «Про практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України» постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

Таким чином, на надані заявником ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 листопада 2005 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки ними спір остаточно не вирішено, справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) «Про практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України» заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 квітня 2008 року у справі за позовом про стягнення боргу, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом про визнання довідки - характеристики недійсною, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року у справі за позовом про стягнення боргу та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року (яку просить переглянути заявник) не є прикладами неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права, оскільки зазначені судові рішення ухвалені не у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, за заявою ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.