Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Маляренка А.В., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області, про визнання земельної ділянки та будинку спільним майном подружжя та поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що у період з 2003 року він разом з ОСОБА_7 та її дочкою ОСОБА_9, 1987 року народження, проживав однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, яку орендували у ОСОБА_10

03 листопада 2004 року під час спільного проживання ними була придбана земельна ділянка площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220881301:01:009:0260, у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. За їх спільною згодою земельна ділянка була оформлена на ОСОБА_7 Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий 10 березня 2005 року.

01 березня 2005 року він та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу позивач розпочав будувати житловий будинок на придбаній земельній ділянці. 21 червня 2007 року будинок по АДРЕСА_2 був введений в експлуатацію. За спільною домовленістю будинок також зареєстровано на ім'я ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Просив:

визнати земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220881301:01:009:0260, державний акт від 10 березня 2005 року

серії ЯА № 341772, у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, спільним майном ОСОБА_6 і ОСОБА_7;

визнати будинок по АДРЕСА_2 спільним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

визнати за ним право власності на Ѕ частини земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220881301:01:009:0260, державний акт серії ЯА № 341772, у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області;

визнати за ним право власності на Ѕ частини будинку по АДРЕСА_2.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано земельну ділянку площею 0,2499 га (кадастровий номер 3220881301:01:009:0260) у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області спільним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Визнано будинок по АДРЕСА_2, загальною площею 636,3 кв. м, спільним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по Ѕ частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2499 га, (кадастровий номер 3220881301:01:009:0260) у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по Ѕ частини будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 636,3 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд керувався тим, що позивач не звертався до суду з вимогою про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, рішення суду, що набрало законної сили щодо встановлення такого факту, відсутнє, тому суд першої інстанції, вийшовши за межі своїх повноважень, безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання земельної ділянки спільним сумісним майном та її поділу, а також визнання за ним права власності на Ѕ частини спірного майна.

Із такими висновками суду погодитись не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом не дотримано.

Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 2003 року проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1 без шлюбу. 01 березня 2005 року сторони зареєстрували шлюб (а.с. 17, т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2004 року ОСОБА_7 придбала земельну ділянку площею 0,2499 га, кадастровий номер 3220881301:01:009:0260, у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_7 10 березня 2005 року (а.с. 63, т. 1).

При вирішенні спору суди керувалися сімейним законодавством, що регулює проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що 01 березня 2005 року сторони зареєстрували шлюб та не застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. За ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Таким чином СК України (2947-14) презюмується, що подружжям набувається спільна сумісна власність і набуття особистої власності доводиться.

Доказів, що земельна ділянка набута ОСОБА_7 за особисті кошти, матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_7 10 березня 2005 року, а на час виникнення спірних правовідносин право власності на земельну ділянку відповідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

На підставі рішення виконкому від 21 червня 2007 року № 421 ОСОБА_7 14 квітня 2008 року видано свідоцтво на право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 18, т. 1).

Крім того, ОСОБА_6 скористався своїм правом подати позов на загальних підставах, заявивши вимоги про визнання права власності на частку майна та пославшись на обставину спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 як на підставу своїх позовних вимог.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23 квітня 2013 року № 6-23цс13.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок про задоволення вимог позивача.

Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі відповідно до ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2014 року скасувати, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.