552/5096/15-а Про скасування постанови митних органів Державної фіскальної служби України про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - 14.12.2016 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 29 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 552/5096/15-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив: скасувати постанову Полтавської митниці Державної фіскальної служби України № 0052/80600/15 від 20.08.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було допущено порушень Митного кодексу України (4495-17) , оскільки у його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. Зазначає, що відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано, що станом на 20 серпня 2015 року минуло шість місяців з моменту скоєння правопорушення, а тому ОСОБА_1 підлягав звільненню від відповідальності.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 29 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Полтавська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 травня 2015 року головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Полтавської митниці ДФС Пономаренко В.С. у присутності гр. ОСОБА_1 складений протокол про порушення митних правил № 0052/80600/15, яким встановлено вчинення останнім протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів, а саме: задекларовано вантаж згідно митної декларації № 806020002/2014/001711 із визначенням розміру понесених транспортних витрат у сумі 38041,52 грн. замість вірного - 58407,30 грн.

Заступником начальника Полтавської митниці ДФС 20 серпня 2015 року прийнята постанова про порушення митних правил № 0052/80600/15, якою ОСОБА_1, який на момент вчинення правопорушення працював на посаді директора ПВКП "Агродеталь", визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. На гр. ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на момент подання митної декларації від 21.02.2014 р. № 806020002/2014/001711, що складає 11448 грн. 06 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувана постанова про порушення митних правил винесена відповідачем з порушенням вимог МК України (4495-17) , за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення пов'язаного з недотриманням вимог МК України (4495-17) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності постанови Полтавської митниці ДФС № 0052/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Митного кодексу України(далі - МК України (4495-17) ) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Згідно ч.4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до п.5 ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами встановлено, що згідно заявлених під час декларування умов поставки FCA US Charleston IL МД № 806020002/2014/001711 та у відповідності до правил "ІНКОТЕРМС 2000" даними умовами поставки передбачений обов'язок покупця за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Поставка товару від місця призначення відбувалась на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги від 06.09.12 № 06/09/12 між ТОВ "ЛІМКО ЛОПСТИКС" та ПВКП "АГРОДЕТАЛЬ".

При здійсненні митного оформлення митної декларації від 21.02.2014 р. № 806020002/2014/001711 директором ПВКП "АГРОДЕТАЛЬ" гр. ОСОБА_1 була подана довідка про транспортні витрати ТОВ "Лімко Логістик" із зазначенням суми цих витрат 38041,52 грн.

У відповідності до ч.9 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем на підставі наданих Одеською митницею ДФС документів: акт надання послуг від 24.02.2014 р. № 18 та рахунок на оплату № 29 від 18.02.2014 р. та у зв'язку з проведеним розрахунком, встановлено, що загальна сума недоборів митних платежів по МД № 806020002/2014/001711 становить 3180,02 грн., що є приводом для порушення справи про порушення митних правил № 0045/80600/15.

Згідно ч.11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

З аналізу положень даної статті вбачається, що не підлягають включенню при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Судами встановлено, що згідно копій довідки експедитора ТОВ "Лімко Логістікс" б/н та дати, довідки ПВКП "Агродеталь" від 18.02.2014 року, які надавались позивачем при митному оформленні товару вбачається, що вартість транспортних витрат на перевезення вантажу контейнером № ZCSU8972713 по маршруту Уілмінгтон, Огайо (США) до кордону України (Одеса) становили 38041,52 грн.

Разом із тим, з наданих до матеріалів справи копій первинних документів, зокрема акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000156 між замовником - ТОВ "ЛІМКО ЛОГІСТІКС" та виконавцем - ТОВ "ДЖІ ЕЛ С ТРАНСПОРТ" вбачається наявність розподілення транспортних витрат, здійснених до ввезення на територію України та після ввезення (7929,17 грн. (без ПДВ).

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Полтавської митниці ДФС № 0052/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про обгрунтованість позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.