Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Кафідової О.В., Мартинюка В.І.,

Мазур Л.М., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до агропромислового приватного об'єднання «Слава», ОСОБА_4, треті особи: Вістрянська сільська рада Монастириського району, ОСОБА_5, про визнання правочину нікчемним та визнання права власності, за касаційною скаргою агропромислового приватного об'єднання «Слава» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2011 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до АПО «Слава», ОСОБА_4, треті особи: Вістрянська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на 12.2/100 частки цілісного майнового комплексу «Цегельний завод», що знаходиться по АДРЕСА_1 Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 2008 році на підставі договорів купівлі-продажу вона придбала майнові паї у цілісному майновому комплексі «Цегельний завод» в с. Вістря Монастириського району Тернопільської області на загальну суму 32783 грн. 00 коп., що становить 12,2% загальної вартості пайового фонду заводу. Вказані правочини були оформлені сільською радою, шляхом погашення майнових сертифікатів продавців та виготовлення нових майнових сертифікатів на відповідну пайову частку на її ім'я, що підтверджує її пайову співвласність заводу. Проте, не зважаючи на те, що вказаний цегельний завод входив до складу майна селянської спілки «Провесінь», яке підлягало розпаюванню, 5 червня 2003 року, Вістрянською сільською радою прийнято рішення №21, яким право власності на майновий пай цілісного майнового комплексу «Цегельний завод» визнано за АПО «Слава». 3 липня 2010 року АПО «Слава» відчужило ОСОБА_4 об'єкти нерухомого майна - комплекс, будинки та будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 Позивач з урахуванням доповнених позовних вимог, просить визнати договір від 3 липня 2010 року нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок та укладений з метою протиправного позбавлення її права власності на належну їй частку в майновому паї.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2011 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано нікчемним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна - комплексу, будинків та будівлі по АДРЕСА_1, а саме: цеху по виробництву цегли загальною площею 152,9 кв. м. зазначеного в плані літ. «В»; тунельних сушил цегли загальною площею 804,6 кв. м. зазначених в плані літ. «Б»; цеху для випалу цегли загальною площею 128,7 кв. м. зазначеного в плані літ. «А»; адміністративного будинку загальною площею 23.3 кв. м. зазначеного в плані літ. «Г», укладений 3 липня 2010 року між АПО «Слава» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Снятинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області і зареєстрований в реєстрі під №861. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 12,2% майнового паю цілісного майнового комплексу «Цегельний завод», що знаходиться по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі АПО «Слава» просить ухвалене у справі судове рішення апеляційної інстанції скасувати, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2011 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із роз'яснень викладених у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, зокрема, правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 березня 2004 року засуджено ОСОБА_6, за скоєння злочину передбаченого ст. 75, п. 4 ст. 76, ч. 2 ст. 364, КК України (2341-14) до 5 років позбавлення волі з позбавлення права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Засудженому ОСОБА_6 інкримінувалось ініціювання виготовлення та підписання завідомо незаконного рішення виконкому Вістрянської мсільської ради №21 від 5 червня 2003 року, за яким право власності на майновий пай цілісного майнового комплексу цегельний завод, який належав пайовиком СС «Провесінь», визнано за АПО «Слава».

Висновки апеляційного суду про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 3 липня 2010 року, є таким, що порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на порушення прав ОСОБА_3 та укладений з метою унеможливлення в подальшому визнання за нею та реалізацію права власності на частку заводу, є передчасними.

Як вбачається з рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до АПО «Слава», третя особа: ОСОБА_7, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс «Цегельний завод» та рішення виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, судом встановлено, що АПО «Слава» у встановленому законодавством порядку набуло право власності на спірний об'єкт - завод, а у ОСОБА_3 не виникло права на звернення із вказаним позовом до суду про оспорювання права власності АПО «Слава» на спірне майно, оскільки остання не уповноважена представляти інтереси спілки громадян-співвласників майнових паїв цілісного майнового комплексу «цегельний завод» по даних питаннях, а також не була учасником угоди по відчуженню спірного майна. У визнанні рішення виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 5 червня 2003 року за №21 у задоволені позову відмовлено. Вказане рішення вступило в законну силу.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суд вказаним фактичним обставинам та наведеним нормам матеріального права належної правової оцінки не дав, не зазначив конкретних доказів на підтвердження того чим був порушений при укладенні договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 3 липня 2010 року публічний порядок його укладання, що дає право суду визнати його нікчемним. Вказаний судом вирок не стосується обставин укладення спірного договору купівлі-продажу від 3 липня 2010 року, а тому не може бути доказом на підтвердження нікчемності цього договору.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлено, судове рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу агропромислового приватного об'єднання «Слава» задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.