Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Радомишльська міська рада Житомирської області, про відновлення межі земельної ділянки усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року, додаткове рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,10 га по АДРЕСА_1 на підставі державного акта на право власності на землю. Проте відповідач самовільно переніс межу земельної ділянки по всій довжині городу, чим неправомірно захопив частину ії земельної ділянки. Просила відновити межу земельної ділянки.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Відновлено межу земельної ділянки площею 0,010 га по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ № 2127-0534. Зобов'язано ОСОБА_4 знести паркан (металеву сітку, стовпи та цегляно-бетонну стінку), який розташований на земельній ділянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 по всій довжині городу. У решті вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2011 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішень відповідних органів про те, що позивачка незаконно отримала у власність земельну ділянку у справі немає і відповідно до вимог ст. 152 ЗК України частково задовольнив позовні вимоги.

Установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,10 га згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ЖТ № 2127-0534 від 30 листопада 2000 року. Земельна ділянка ОСОБА_3 межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, який є власником домоволодіння АДРЕСА_2 по довжині 21,70 м. 7 жовтня 2009 року відповідач ОСОБА_4 самовільно переніс свій забор по всій довжині городу на 21 метра, захопивши частину земельної ділянки позивача.

Нормами ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26 травня 2011 року № 2-275/10 встановлено, що відновлення межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до правовстановлюючих документів можливе без зносу будівель.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судами установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 листопада 2011 року, додаткове рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.