Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І., Писаної Т.О.,Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2012 року,

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачів, його автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а він був травмований, чим йому завдано матеріальну та моральну шкоду, яку він просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 32 949,66 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 1 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 455 грн за складання експертного висновку, 437,34 грн судового збору та 84 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 113,99 грн додаткових витрат, пов'язаних з відправкою телеграм. Стягнуто з ЗАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_6 14 121,29 грн на відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 195 грн. за складання експертного висновку, 187,44 грн судового збору, 36 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 48,85 грн додаткових витрат, пов'язаних з відправкою телеграм. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судами встановлено, що 11 листопада 2008 року по Броварському проспекту в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Kangoo, р.н. НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу та яким він керував, автомобіля Audi Q7, р.н. НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_9 та автомобіля Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача ОСОБА_7

Відповідно до постанов Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2009 року винними у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована у ЗАТ СК «Українська страхова група».

01 лютого 2009 року експертною фірмою «Еталон» було проведено авто-товарознавче дослідження для визначення розміру збитків завданих автомобілю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку матеріальні збитки складають 47 070,95 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були порушені вимоги правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення та пошкодження автомобіля позивача. У зв'язку з тим, що цивільна відповідальність ОСОБА_7 була застрахована ЗАТ СК «Українська страхова група», суд дійшов висновку, що зі страхової компанії підлягає стягненню на користь позивача сума у розмірі 14 121,29 грн на відшкодування матеріальної шкоди, що складає 30 % завданих позивачу матеріальних збитків. З відповідача ОСОБА_8 на користь позивача судом стягнуто 32 949,66 грн, що складає 70 % матеріальних збитків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_8 не був належним чином повідомлений про розгляд справ. Крім того, судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі не було враховано, що автомобіль ОСОБА_8 та його цивільно-правова відповідальність під час дорожньо-транспортної пригоди були застраховані в страховій компанії «Нова», однак страхова компанія до участі в справі залучена не була.

З такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі і відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Адресно-довідкового бюро Головного управління МВС України в м. Києві № 33 від 16 квітня 2010 року ОСОБА_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вищевказаної інформації, у відповідності з положеннями ст. 74 ЦПК України, судові повістки відповідачу ОСОБА_8 надсилав за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, тобто - АДРЕСА_1.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що автомобіль ОСОБА_8 та його цивільно-правова відповідальність під час дорожньо-транспортної пригоди були застраховані в страховій компанії «Нова».

У відповідності до вимог ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом (1961-15) порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі вказаного суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив належним чином позивачу його прав, зокрема, щодо можливості залучення до участі у справі страхової компанії як співвідповідача та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому статтями 32, 33 ЦПК України, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій, не сприяв здійсненню його прав.

Суд апеляційної інстанції вказаних помилок суду першої інстанції не виправив і, по суті, залишив спір невирішеним.

Оскільки обставини пов'язані зі страхуванням відповідачем ОСОБА_8 цивільно-правової відповідальності перед третіми особами не були предметом дослідження у суді першої інстанції, то вирішення спору у цій справі без передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції є неможливим.

Отже, у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.