Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6 про стягнення суми кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2012 року,

Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), звернулося до суду з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості, який обґрунтовувало тим, що 25 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 311-Ф/07, відповідно до якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 568 300 дол. США під 13,4 % річних та з умовою їх повернення до 25 грудня 2037 року.

Із метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25 грудня 2012 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 укладено договір застави цінних паперів - 42 640 штук іменних безпроцентних (цільових) облігацій номінальною вартістю по 55,40 грн кожна, сумарною номінальною вартістю - 2 362 256 грн, заставною номінальною вартістю - 3 587 431 грн.

Оскільки ОСОБА_6 зобов'язання належним чином не виконував, у нього виникла заборгованість у розмірі 722 337,57 дол. США та 1 052 750,50 грн пені, яку позивач просив стягнути шляхом звернення стягнення на належний відповідачу предмет застави.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2012 року позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості, що складається з 725 377,57 дол. США основного боргу, що еквівалентно - 5 795 766,78 грн, та з 799 тис. грн. - пені, яка виникла за кредитним договором № 311-Ф/07, укладеним 25 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_6, звернуто стягнення на предмет застави - 42 640 шт. іменних безпроцентних (цільових) облігацій, номінальною вартістю по 55,40 грн кожна, сумарна номінальна вартість яких складає 2 362 256 грн, заставна номінальна вартість - 3 587 431 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 травня 2012 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» загальну суму заборгованості у розмірі 725 377,57 дол. США та 1 052 750,50 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2012 року прийнято відмову ПАТ АБ «Укргазбанк» від позову в частині звернення стягнення на предмет застави.

Рішення суду першої інстанції у частині звернення стягнення на предмет застави скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.

Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту своїх прав як кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави (а.с. 4-9, 151-153).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що доводи банку про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, у зв'язку з чим у рахунок погашення заборгованості звернув стягнення на належний йому предмет застави.

Апеляційний суд за поданою ПАТ АБ «Укргазбанк» апеляційною скаргою розглянув справу за відсутності ОСОБА_6, посилаючись на те, що про засідання, які були призначені на 20 червня 2012 року та 4 липня 2012 року, відповідача був повідомлений належним чином, проте не з'явився з невідомих причин, що не перешкоджало розглядові справи.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, практика ЄСПЛ, що міститься у пункті 28 рішення у справі «Жук проти України» вказує на те, що від держави, яка запровадила апеляційні чи касаційні суди, вимагається забезпечення того, щоб особи, що відповідають перед законом, могли користуватись в цих судах основоположними гарантіями, закріпленими в статті 6 Конвенції.

У зв'язку з цим ЄСПЛ наголошує на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (пункт 24 Рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України», пункт 23 Рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2»).

Зокрема, у справі «Стрижак проти України» ЄСПЛ констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано ЄСПЛ як порушення частини 1 статті 6 Конвенції з огляду на відмову повідомити заявника про дату та час слухання у цій справі (пункти 39-41 рішення).

Відповідно до статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі (частини 4, 5 статті 74 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

З матеріалів справи вбачається, що при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції відбулося три засідання: 20 червня, 4 липня та 11 липня 2012 року (а.с. 240, 245, 253).

Про засідання апеляційного суду, які були призначені на 20 червня 2012 року та 4 липня 2012 року, відповідач повідомлявся шляхом направлення йому судових повісток поштою рекомендованим листом із повідомленням, які повернулися до суду з відмітками про їх отримання (а.с. 239, 242).

З огляду на це апеляційний суд вважав, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про час і місце слухання справи, не перешкоджає її розгляду, однак не звернув уваги на те, що відомості про вручення йому судових повісток є суперечливими через неспівпадіння підпису, який міститься на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення зі зразком підпису відповідача на документах, наявних у матеріалах справи (а.с. 12, 19, 87, 184).

Крім цього, про засідання суду апеляційної інстанції від 11 липня 2012 року, на якому були проголошені ухвала та рішення, відповідач взагалі не повідомлявся (а.с. 253).

Також, на порушення вимог процесуального закону апеляційний суд жодного разу не повідомив про розгляд справи представника відповідача - ОСОБА_7 (а.с. 141, 184, 233, 235, 237).

Під час розгляду справи апеляційним судом позивач мав більш сприятливе становище щодо представлення своєї позиції порівняно з відповідачем, так як на відміну від ОСОБА_6 та його представника, представник банку - Гуков К.В. був присутній у всіх засіданнях, що підтверджується журналами судових засідань від 20 червня, 4 липня та 11 липня 2012 року, і звукозаписами засідань суду (а.с. 240, 245, 253).

Таким чином, апеляційним судом було порушено право ОСОБА_6 та його представника - ОСОБА_7 на участь у судовому засіданні, що позбавило їх можливості під час слухання справи надати пояснення, висловити заперечення та звернути увагу суду на ті аргументи, які могли бути важливими для її правильного вирішення.

Отже, всупереч статті 6 Конвенції апеляційним судом не було забезпечено справедливості судових процедур.

За таких обставин суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та в порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.