Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І., Писаної Т.О.,Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом вільної профспілки публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» в інтересах ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2012 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_6, представником якого виступила Вільна професійна спілка працівників ВАТ «Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе», звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що звільнення його з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України проведено з порушенням чинного законодавства, а саме за відсутності згоди профспілкового комітету на його звільнення; роботодавцем не прийняті заходи щодо працевлаштування вивільненого працівника; не враховані обставин щодо його переважного права залишення на роботі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно наказу №3593/ок від 26 липня 2007 року, ОСОБА_6 з 01 серпня 2007 року працював електрозварювальником ручної зварки третього розряду в управлінні по монтажу, наладці та сервісному обслуговуванню обладнання ВАТ «Сумське НВО ім. Фрунзе».

З метою скорочення невиробничих витрат та оптимізації виробництва було видано наказ по підприємству № 429 від 20 грудня 2010 року про необхідність перегляду штатних розкладів підрозділів, на виконання якого було прийнято новий штатний розклад робітників з монтажу, наладці та сервісному обслуговуванню обладнання, та скорочено кількість робітників на дев'ять одиниць, а також наказ № 45 від 02 лютого 2011 року про встановлення вказаної чисельності робітників.

Розпорядженням по об'єднанню № 105/з від 29 грудня 2010 року передбачено створення комісії структурних підрозділів з розгляду питань переважного права залишення на роботі працівників, які підлягають звільненню внаслідок скорочення штатів, а 10 лютого 2011 року на засіданні комісії по реструктуризації УМН СОО прийнято рішення про направлення подання на розгляд цехового комітету УМН СОО для надання попередньої згоди на звільнення ОСОБА_6, що підтверджується копією протоколу № 31 від 10 лютого 2011 року.

Про наступне вивільнення ОСОБА_6 було повідомлено 24 січня 2011 року та запропоновано йому роботу електрозварювальника ручного зварювання цеху № 8, від якої він 21 березня 2011 року відмовився.

Наказом директора з персоналу №2328/ВК від 25 березня 2011 року ОСОБА_6 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці з виплатою вихідної допомоги, що підтверджується копією наказу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що не зважаючи на відмову профспілки на надання згоди на звільнення ОСОБА_6 з роботи, останнього було звільнено на законних підставах.

Однак, з такими висновками цілком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2, 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (v0009700-92) вказано, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43, 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Згідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV рішення профспілки про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із протоколу засідання комітету профспілки (а.с. 268) № 5 від 31 січня 2012 року відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_6 з підстав, зазначених у №2328/ВК від 25 березня 2011 року.

Суди не звернули уваги на те, що у вказаному рішенні про ненадання згоди зазначено, що позивач має професійно-технічну освіту, здобув професію електрогазозварника та має освітньо-кваліфікаційний рівень «Кваліфікований робітник», в той час як залишені на роботі працівники, які мають лише загальну освіту та спеціалізацію «Товарознавець-комерсант», «Товарознавець».

Таким чином, суди взагалі не взяли до уваги вказаний вище витяг із протоколу засідання комітету профспілки від 31 січня 2012 року № 5 про незгоду на звільнення ОСОБА_6 у зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України та обґрунтування такої незгоди, що є підставою для поновлення працівника на роботі.

Згідно з ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням вказаного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 03 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.