Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2012 року,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 20 липня 1974 року, який рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 січня 2009 року розірвано. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_5, який трагічно загинув у 2003 році, та дочка ОСОБА_6, 1983 року народження. Згідно з висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 21 вересня 2005 року їй визначено третю групу інвалідності безстроково. Стан її здоров'я незадовільний, вона хворіє, постійно перебуває під наглядом лікаря, вживає лікарські препарати для підтримки роботи серця. Крім пенсії, інших доходів у неї немає.

Також позивачка зазначала, що ОСОБА_4 з 2006 року працює в м. Києві на посаді помічника депутата, має стабільні доходи й може надавати їй матеріальну допомогу, тому просила суд стягнути з нього аліменти на її утримання в розмірі 50 % пенсії відповідача.

Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 2 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки його пенсії щомісячно, починаючи з 20 січня 2011 року. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи матеріальний стан та здоров'я відповідача, останній не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, а її колишній чоловік ОСОБА_4 може надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів ураховано стан здоров'я та матеріальний стан відповідача, знаходження на його утриманні неповнолітніх дітей від другого шлюбу та відсутність у позивачки можливості отримувати допомогу від дочки ОСОБА_6, оскільки остання зайнята доглядом за малолітньою дитиною.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 20 липня 1974 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 січня 2009 року розірвано. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_5, який трагічно загинув у 2003 році, та дочка ОСОБА_6, 1983 року народження. Згідно з висновком МСЕК від 21 вересня 2005 року ОСОБА_3 визначено третю групу інвалідності безстроково, вона хворіє та постійно перебуває під наглядом лікаря. Відповідач працює на посаді помічника-консультанта народного депутата та отримує заробітну плату в розмірі 2 843 грн 40 коп. і пенсію в розмірі 7 099 грн 53 коп.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, ч. 2 ст. 76 СК України передбачено, що після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, умовами для утримання відповідачем колишньої дружини є, зокрема, наявність необхідності матеріальної допомоги останньої та встановлення розміру прожиткового мінімуму.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 отримує пенсію в розмірі 1 077 грн, що є більшим від встановленого прожиткового мінімуму громадян.

Крім того, однією з необхідних умов отримання дружиною (чоловіком) аліментів є спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

При цьому суд апеляційної інстанції на викладене уваги не звернув, у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; не врахував, що на утриманні ОСОБА_4 перебувають: двоє малолітніх дітей 2008 року народження та 2011 року народження, а також дружина та дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, а її колишній чоловік ОСОБА_4 може надавати таку допомогу.

За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.